Сьогодні у школі нашу вчительку Марину Іванівну заміняв якийсь новій чолов'яга. Він був невисокого зросту в окулярах. Після першої пів пари він у нас питав ким ми хотіли стати в майбутньому, та ось він звернувся до мене.. - А ти (вставь сюда свое имя) ким хотів би стати в майбутньому? - Ну... я хотів би стати... льотчиком! - Льотчиком? Хм... Гарний вибір! - Так я буду професіональним льотчиком-каскадером. - Оце так! Ну трудися хлопче і все у тебе буде в майбутньому! -Добре дякую за пораду. - Нема за що!
Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене засмутило,бо дуже хотілося пограти у нову гру. Так я сиділа дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова: -Де?! -Ти бачила?! -А куди пролетіла?! -Куди?!! Я, не розгубившсь, запитала: -Що і куди пролетіло? А вони мені: -Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?! Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала: -Здається туди полетіла щось маленьке і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба. Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала: -Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали: -Веди! -Веди,скоріше! І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його. -Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. А потім усі і подякували мені: -Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися! -Авжеж ходімо! - з радістю сказала я. Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день!
Він був невисокого зросту в окулярах. Після першої пів пари він у нас питав ким ми хотіли стати в майбутньому, та ось він звернувся до мене..
- А ти (вставь сюда свое имя) ким хотів би стати в майбутньому?
- Ну... я хотів би стати... льотчиком!
- Льотчиком? Хм... Гарний вибір!
- Так я буду професіональним льотчиком-каскадером.
- Оце так! Ну трудися хлопче і все у тебе буде в майбутньому!
-Добре дякую за пораду.
- Нема за що!
Так я сиділа дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:
-Де?!
-Ти бачила?!
-А куди пролетіла?!
-Куди?!!
Я, не розгубившсь, запитала:
-Що і куди пролетіло?
А вони мені:
-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!
Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:
-Здається туди полетіла щось маленьке і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.
Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:
-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до
Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:
-Веди!
-Веди,скоріше!
І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.
-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду.
А потім усі і подякували мені:
-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!
-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я.
Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день!
Надеюсь тебе понравилась моя сказка)