Усі люди різні – хтось добрий, хтось злий, хтось вірний, а хтось може бути звичайним зрадником, тому не дивно, що на життєвому шляху нам зустрічаються дуже різні люди. Вони можуть бути різними за статтю, віком, вагою, ростом, професією, сімейним становищем та становищем у суспільстві, але найголовніше – всі вони дуже різні за характерами та відношенням до нас.
Так, саме відношення до нас та до інших ділить людей на добрий та лихих. Ми можемо закохатись у зовнішність, але якщо ця людина погано до нас відноситься – ми швидко розчаруємося, і це принесе тільки біль, страждання й розчарування в людях.
Не може не радувати те, що не всі люди лихі, та, нажаль, не всі й добрі. В світі існує баланс добра й зла, тому й люди різні, але не можна ділити остаточно людей на поганих та ні, в усіх існує щось позитивне й негативне. Наша головна задача – шукати в людях добре, та намагатися пробачати помилки. Якщо зрадить друг чи коханий – це безумовно дуже боляче й інколи просто неможливо пробачити, але ми повинні відпускати почуття гніву, бо воно вбиває нас самих, треба вірити в добро й у тебе – що не всі люди погані, а ці, були скоріш звичайним виключенням. Як пам’ятаємо, покарання завжди знайде винних, а ми повинні жити далі, не відпускати справжніх друзів, не ображати тих хто нас любить. Завжди треба пам’ятати золоте правило моралі: «Треба відноситись до людей так, як хочеш, щоб вони відносилися до тебе». Тому, якщо на життєвому шляху нам потрапилася погана людина – треба просто перестати з нею спілкуватися, або ж можна пробачити, та не факт, що вона не зробить тобі лихо знову.
Отож, я вважаю, що всі люди дані нам долею, аби загартувати наш характер, перевірити міцність стосунків, ті, хто не пройде випробування – відсіються й загублять усілякі контакти з нами, а ті, хто нам потрібен і дійсно вірний – залишаться до кінця.
Вибач, можливо не зовсім те, але більш нічого не можу придумати)
Усі люди різні – хтось добрий, хтось злий, хтось вірний, а хтось може бути звичайним зрадником, тому не дивно, що на життєвому шляху нам зустрічаються дуже різні люди. Вони можуть бути різними за статтю, віком, вагою, ростом, професією, сімейним становищем та становищем у суспільстві, але найголовніше – всі вони дуже різні за характерами та відношенням до нас.
Так, саме відношення до нас та до інших ділить людей на добрий та лихих. Ми можемо закохатись у зовнішність, але якщо ця людина погано до нас відноситься – ми швидко розчаруємося, і це принесе тільки біль, страждання й розчарування в людях.
Не може не радувати те, що не всі люди лихі, та, нажаль, не всі й добрі. В світі існує баланс добра й зла, тому й люди різні, але не можна ділити остаточно людей на поганих та ні, в усіх існує щось позитивне й негативне. Наша головна задача – шукати в людях добре, та намагатися пробачати помилки. Якщо зрадить друг чи коханий – це безумовно дуже боляче й інколи просто неможливо пробачити, але ми повинні відпускати почуття гніву, бо воно вбиває нас самих, треба вірити в добро й у тебе – що не всі люди погані, а ці, були скоріш звичайним виключенням. Як пам’ятаємо, покарання завжди знайде винних, а ми повинні жити далі, не відпускати справжніх друзів, не ображати тих хто нас любить. Завжди треба пам’ятати золоте правило моралі: «Треба відноситись до людей так, як хочеш, щоб вони відносилися до тебе». Тому, якщо на життєвому шляху нам потрапилася погана людина – треба просто перестати з нею спілкуватися, або ж можна пробачити, та не факт, що вона не зробить тобі лихо знову.
Отож, я вважаю, що всі люди дані нам долею, аби загартувати наш характер, перевірити міцність стосунків, ті, хто не пройде випробування – відсіються й загублять усілякі контакти з нами, а ті, хто нам потрібен і дійсно вірний – залишаться до кінця.
Вибач, можливо не зовсім те, але більш нічого не можу придумати)