Справжня мати нічого не пошкодує для своїх малят. Вона ніколи не залишить дитину в біді, а тим ьільше не кине її напризволяще. Мати завжди зрозуміє дитину, завжди поспішить їй на до не вагаючись, віддасть останній шматок хліба, а за порятунок дитини — навіть життя. Справжня мати невтомно піклується про своїх дітей. Хоч, на жаль, іноді ірапляються так звані матері-зозулі…
Любов матері до дитини — найсильніша у світі. Ііез глибокої, самовідданої любові до дітей не буває і Не може бути повноцінного сімейного виховання. Велика любов матері формує її авторитет і водночас силу виховного впливу. Однак в любові до дітей потрібно мати почуття міри, ніколи не впадаючи в нерозумну, сліпу любов, яка спотворює виховання, калічить дитину.
На мою думку, щастя матері залежить від її дітей. Це стан, коли на душі у матері мир, спокій і впевненість у тому, що з дітьми все благополучно. Без матері — найдорожчої у світі людини — світ здаватиметься дітям убогим, тому вони повинні оберігати серце матері, невичерпно щедре й нескінченне у своїй любові.
Жінці-матері було присвячено чимало літературних творів різних жанрів. Згадаймо хоча б поезії Василя Симоненка, Андрія Малишка, Бориса Олійника, які оспівують материнські почуття.
Громадянин, трудівник, мужній і несхитний воїн, готовий покласти голову за свою віру та свої переконання, починається із самовідданої, безкорисливої любові до матері.
Отже, висока мрія про ідеал, благородний порив до вираження себе в творчості, віра у власну несхильність і нездоланність у найтяжчі хвилини житія, радість подолання труднощів та усвідомлення власної мужності — усе це від матері.
Справжня мати нічого не пошкодує для своїх малят. Вона ніколи не залишить дитину в біді, а тим ьільше не кине її напризволяще. Мати завжди зрозуміє дитину, завжди поспішить їй на до не вагаючись, віддасть останній шматок хліба, а за порятунок дитини — навіть життя. Справжня мати невтомно піклується про своїх дітей. Хоч, на жаль, іноді ірапляються так звані матері-зозулі…
Любов матері до дитини — найсильніша у світі. Ііез глибокої, самовідданої любові до дітей не буває і Не може бути повноцінного сімейного виховання. Велика любов матері формує її авторитет і водночас силу виховного впливу. Однак в любові до дітей потрібно мати почуття міри, ніколи не впадаючи в нерозумну, сліпу любов, яка спотворює виховання, калічить дитину.
На мою думку, щастя матері залежить від її дітей. Це стан, коли на душі у матері мир, спокій і впевненість у тому, що з дітьми все благополучно. Без матері — найдорожчої у світі людини — світ здаватиметься дітям убогим, тому вони повинні оберігати серце матері, невичерпно щедре й нескінченне у своїй любові.
Жінці-матері було присвячено чимало літературних творів різних жанрів. Згадаймо хоча б поезії Василя Симоненка, Андрія Малишка, Бориса Олійника, які оспівують материнські почуття.
Громадянин, трудівник, мужній і несхитний воїн, готовий покласти голову за свою віру та свої переконання, починається із самовідданої, безкорисливої любові до матері.
Отже, висока мрія про ідеал, благородний порив до вираження себе в творчості, віра у власну несхильність і нездоланність у найтяжчі хвилини житія, радість подолання труднощів та усвідомлення власної мужності — усе це від матері.