До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління "всемогутнього справедливого" бога. І тоді з'явилася потреба сказати останнє слово рідному народові, закликати народ порвати кайдани і "вражою кров'ю" окропити волю, потреба висловити палку віри у світле майбутнє батьківщини, у велику вільну нову сім'ю, де і його борця за щастя народу згадають..."незлим тихим словом". Так з'явився "Заповіт". Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже у безнадійному стані. Але міцний організм Тараса Григоровича переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося "Заповіту" стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й "Заповіт". Музику на текст "Заповіту" писало багато композиторів. Та пісня поширилася з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо "Заповіт", покладений на музику полтавським учителем.
Вважається, що найважливішими у житті є повага і дружба, підтримка і відчуття необхідності. І на наступному прикладі я спробує це довести. Одного разу я пішов подивитися на змагання каратистів, що проходили у районному спортивному комплексі. У змаганнях приймало участь близько 20 команд з усієї області. Мені все було цікаве, але більш за все мене порадувала взаємопідтримка між членами однієї команди. Хоча спорт це і жорсткий, але людські якості бійців, такі як доброта, готовність прийти на до щира радість за перемогу та підтримка у випадку поразки - дуже розвинені у спортсменів.
Мою увагу пригорнула одна команда, спортсмени якої завжди були разом і голосно вболівали один за одного. І я не здивувався, що ця команда посіла перше місце за кількістю отриманих нагород. Адже в перемозі кожного з них - є заслуга спортсменів всієї команди.
Объяснение:
До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління "всемогутнього справедливого" бога. І тоді з'явилася потреба сказати останнє слово рідному народові, закликати народ порвати кайдани і "вражою кров'ю" окропити волю, потреба висловити палку віри у світле майбутнє батьківщини, у велику вільну нову сім'ю, де і його борця за щастя народу згадають..."незлим тихим словом". Так з'явився "Заповіт". Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже у безнадійному стані. Але міцний організм Тараса Григоровича переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося "Заповіту" стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й "Заповіт". Музику на текст "Заповіту" писало багато композиторів. Та пісня поширилася з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо "Заповіт", покладений на музику полтавським учителем.
Відповідь:
Один за всіх і всі за одного
Вважається, що найважливішими у житті є повага і дружба, підтримка і відчуття необхідності. І на наступному прикладі я спробує це довести. Одного разу я пішов подивитися на змагання каратистів, що проходили у районному спортивному комплексі. У змаганнях приймало участь близько 20 команд з усієї області. Мені все було цікаве, але більш за все мене порадувала взаємопідтримка між членами однієї команди. Хоча спорт це і жорсткий, але людські якості бійців, такі як доброта, готовність прийти на до щира радість за перемогу та підтримка у випадку поразки - дуже розвинені у спортсменів.
Мою увагу пригорнула одна команда, спортсмени якої завжди були разом і голосно вболівали один за одного. І я не здивувався, що ця команда посіла перше місце за кількістю отриманих нагород. Адже в перемозі кожного з них - є заслуга спортсменів всієї команди.
Пояснення: