Разом: якщо слово без не не вживається: негайно, невинно;коли до слова можна добрати синонім:негайно, невинно;коли прислівник закінчується на -анн(о), -янн(о), -енн(о): несказанно, незбагненно, незрівнянно;у складі префікса недо-, який означає якість, що виявляється неповною мірою: недороблено, недосказано.Окремо: при наявності протиставлення: Роби не кревно, а певно.(Нар. творч.);коли у реченні присутнє заперечення: Говори не пишно, щоб на зле не вийшло.(Нар. творч.);з підсилювальними прислівниками та незмінними присудковими словами: не дуже, не зовсім, не можна;при словах, що пишуться через дефіс: не по-людськи, не по-українському.
Михайлик-це маленький хлопчик з бе м та щирим сприйняттям навколишнього світу.Як і всі діти в його віці,він любить дурачитися і радуватися життю.Хоч він і живе бідно в такий післявоєнний час,але це не заважає йому насолоджуватися взимку катанням з гірки на ночовках,а влітку жменька спілих черешень приносять йому справжнє щастя.І хоча він ще зовсім малий,але його вже турбують зовсім не малі проблеми.
Більш за все Михайлик хотів вчитися,тому він рано почав читати книжки.Навіть те що,хлопчик немав взуття,одягу,зошитів та підручників його не зупиняло йти до своєї мети-стати вчителем.
З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан,він вчиться любові до рідного краю,щирості,співчуття та людяності.Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам.Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним,зокрема,Мар'яна намагається до для дівчини Люби він є найщиріший друг,а дядько Себастіян часто проводить із ним вечори.Михайлик лише починає формуватися як особистість,а дорослі вже бачать великий потенціал хлопчика,адже Михайлик не лише кмітливий і розумний,а щей цілеспрямований.
Дід пророкував йому:"Будеш іти межи люди і вибивати іскри" і це пророкування збулося.З сільського маленького нікому не потрібного хлопчика виріс великий видатний український письменник,який не забув свої корені,і добре пам'ятає своїх рідних односельчан,завдяки яеим його мрія збулася.
Михайлик-це маленький хлопчик з бе м та щирим сприйняттям навколишнього світу.Як і всі діти в його віці,він любить дурачитися і радуватися життю.Хоч він і живе бідно в такий післявоєнний час,але це не заважає йому насолоджуватися взимку катанням з гірки на ночовках,а влітку жменька спілих черешень приносять йому справжнє щастя.І хоча він ще зовсім малий,але його вже турбують зовсім не малі проблеми.
Більш за все Михайлик хотів вчитися,тому він рано почав читати книжки.Навіть те що,хлопчик немав взуття,одягу,зошитів та підручників його не зупиняло йти до своєї мети-стати вчителем.
З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан,він вчиться любові до рідного краю,щирості,співчуття та людяності.Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам.Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним,зокрема,Мар'яна намагається до для дівчини Люби він є найщиріший друг,а дядько Себастіян часто проводить із ним вечори.Михайлик лише починає формуватися як особистість,а дорослі вже бачать великий потенціал хлопчика,адже Михайлик не лише кмітливий і розумний,а щей цілеспрямований.
Дід пророкував йому:"Будеш іти межи люди і вибивати іскри" і це пророкування збулося.З сільського маленького нікому не потрібного хлопчика виріс великий видатний український письменник,який не забув свої корені,і добре пам'ятає своїх рідних односельчан,завдяки яеим його мрія збулася.