Думаю,что человек сам делает свою жизнь. В этой притче женщина попросила, так сказать, много и сразу, не прилагая никаких усилий,чтобы добиться всего этого самой. Он дал ей семена, чтобы она сама сделала свою жизнь что ли. Ведь всё, что хочешь ты, зависит от тебя самого! Не нужно просить у кого-то денег,любви,счастья,успеха,здоровья,если ты и сам можешь всего достичь. Можешь найти хорошую работу,заработать много денег,а еще добиться успеха. Найти любовь ты можешь сам, зачем ее просить? Здоровье? Счастье? Нашел любовь- нашел и счастье! А здоровье..береги его, заботься о нем.
Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.
З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула
Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. Шанувати і плекати рідну мову — святий обов’язок кожного українця.Любімо свою мову, свій милий край, свою Україну!
Думаю,что человек сам делает свою жизнь. В этой притче женщина попросила, так сказать, много и сразу, не прилагая никаких усилий,чтобы добиться всего этого самой. Он дал ей семена, чтобы она сама сделала свою жизнь что ли. Ведь всё, что хочешь ты, зависит от тебя самого! Не нужно просить у кого-то денег,любви,счастья,успеха,здоровья,если ты и сам можешь всего достичь. Можешь найти хорошую работу,заработать много денег,а еще добиться успеха. Найти любовь ты можешь сам, зачем ее просить? Здоровье? Счастье? Нашел любовь- нашел и счастье! А здоровье..береги его, заботься о нем.
Объяснение:
Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.
З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула
Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. Шанувати і плекати рідну мову — святий обов’язок кожного українця.Любімо свою мову, свій милий край, свою Україну!