Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити.. . Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
Моє основне захоплення - читання книг. Воно вдоволено простий, наприклад, я люблю читати некласичну літературу. Це є одним з основних моїх захоплень
Я приведу прізвища моїх улюблених авторів: Сергій Лук'яненко, Роджер Желязни, Джоан Роулинг, Євгеній Гуляковский, Имуществ Рид, Гербер Уельс, Джон Беданкур, Кир Буличев, і інші. Найчастіше читаю фантастику, хоча й книги інших видів читаю з більшим задоволенням. Мої улюблені добутки (одне або два в автора, інші чомусь не подобаються або в нього більше немає відомих і продаваних книг): Василь Орєхов «Лінія Вогню», «Зона Поразки»; Роман Глушков «Холодна Кров»; Олександр Бушков цикл «Полювання на Піранью».
«Безвихідних положень не існує в принципі. Відповідно до однієї з легенд Зони, саме це сказав Ред Шухов своїм супутникам за кілька митей до того, як вони замурували його живцем у підстави бетонного саркофага Четвертого енергоблоку...» - прочитавши цей уривок із книги Василя Орєхова «Зона Поразки» можна відразу зрозуміти всю «категорію» книг, які я коли-або прочитав або коли-небудь ще зроблю це
У середньому я прочитую по 25 книг у рік, починаючи з 11 років. На цьому ґрунті я навіть «втратив» собі зір, хоча прочитання книг допомагає вільніше спілкуватися. Багато хто скажуть, що фантастика ніяк не годиться для розширення кругозору й інших корисних якостей, які дають нам класичні добутки. Я дозволю не погодитися з такою думкою. Фантастику пишуть письменники світового рівня, прочитання книг, де основна частина - вимисел - дає великий стимул розвитку уяви.Так будь-яка книга, у тому числі й фантастика, мають який-небудь повчальний зміст для одного читача або для всього людства, хоча глобальна й різка зміни в житті цілого покоління доступні тільки в главах фантазерів і в них книгах.Читання фантастичної літератури - моє захоплення.
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
Моє основне захоплення - читання книг. Воно вдоволено простий, наприклад, я люблю читати некласичну літературу. Це є одним з основних моїх захоплень
Я приведу прізвища моїх улюблених авторів: Сергій Лук'яненко, Роджер Желязни, Джоан Роулинг, Євгеній Гуляковский, Имуществ Рид, Гербер Уельс, Джон Беданкур, Кир Буличев, і інші. Найчастіше читаю фантастику, хоча й книги інших видів читаю з більшим задоволенням. Мої улюблені добутки (одне або два в автора, інші чомусь не подобаються або в нього більше немає відомих і продаваних книг): Василь Орєхов «Лінія Вогню», «Зона Поразки»; Роман Глушков «Холодна Кров»; Олександр Бушков цикл «Полювання на Піранью».
«Безвихідних положень не існує в принципі. Відповідно до однієї з легенд Зони, саме це сказав Ред Шухов своїм супутникам за кілька митей до того, як вони замурували його живцем у підстави бетонного саркофага Четвертого енергоблоку...» - прочитавши цей уривок із книги Василя Орєхова «Зона Поразки» можна відразу зрозуміти всю «категорію» книг, які я коли-або прочитав або коли-небудь ще зроблю це
У середньому я прочитую по 25 книг у рік, починаючи з 11 років. На цьому ґрунті я навіть «втратив» собі зір, хоча прочитання книг допомагає вільніше спілкуватися. Багато хто скажуть, що фантастика ніяк не годиться для розширення кругозору й інших корисних якостей, які дають нам класичні добутки. Я дозволю не погодитися з такою думкою. Фантастику пишуть письменники світового рівня, прочитання книг, де основна частина - вимисел - дає великий стимул розвитку уяви.Так будь-яка книга, у тому числі й фантастика, мають який-небудь повчальний зміст для одного читача або для всього людства, хоча глобальна й різка зміни в житті цілого покоління доступні тільки в главах фантазерів і в них книгах.Читання фантастичної літератури - моє захоплення.