Журналіст: Добрий День, Миколо Павлович! Дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. Я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, Микола Павлович, прихильників. Тож, перше питання: Які міста, зокрема, в нашій країні Вам найбільше подобаються?
М. П.: Як-то кажуть: «Там, де я ще не був». Місто, яке мені подобається з самого дитинства – це Київ. А ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.
Журналіст: Яку кухню любите?
М. П.: Звісно, рідну, українську! Особливо борщ та вареники з вишнями.
Журналіст: Хто ж, на Вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?
М. П.: Це вже доведено часом, що чоловік. Бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. За винятком сім’ї. Але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. Лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. Це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! Спробуйте самі… (Микола Павлович сміється).
Журналіст: Вас, Миколо Павлович, називають епатажною особистістю. А який Ви з друзями, зокрема у сім’ї?
М. П.: Я не вважаю себе епатажною людиною. Та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. Квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
Журналіст: Чи збігаються Ваші з дружиною погляди на виховання сина?
М. П.: Повністю збігаються. Але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. Уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права!».
Журналіст: Що Вам подобається, а що не подобається в людях?
М. П.: Найбільше мені не подобається чванство. Коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. Причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. Але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
Журналіст: Яка література Вам подобається?
М. П.: Найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.
Журналіст: Скількома мовами ви розмовляєте?
М. П.: Українською, російською, польською, інколи англійською. Італійську мову, на відміну від англійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.
Журналіст: А яка музика грає у Вас в машині?
М. П.: Віддаю перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. Така музика не відволікає від дороги.
Журналіст: А як Ви вирішуєте життєві труднощі?
М. П.: Частіш усього залишаюся один на один з собою. Це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. Мені від цього не стає легше. Я дивлюся телевізор, слухаю музику або надаю перевагу повному абстрагуванню. І рішення приходить само собою.
Журналіст: Які у вас, Миколо Павлович, плани на найближче майбутнє?
М. П.: Великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.
Журналіст: Дуже Вам дякую за цю цікаву розмову. Успіхів Вам і до побачення.
— Здравствуй, (твоё имя)! — Здравствуй, Аня! — *имя*, если я не ошибаюсь ты каждый раз участвуешь в наших конкурсах, олимпиадах и викторинах. Вообщем, ты очень активная. Почти каждый раз получаешь супер приз. — Да, это так. Мне очень нравятся все эти конкурсы, призы, проекты и тому прочее. — *имя*, ты с нами уже 5 лет. И каждую неделю мы видим тебя в списках участниках! Поэтому мы решили тебя позвать тебя в студию "любую телепередачу"! Ты понимаешь, тебя увидят все? Есть чувство боязни? — Нет, я не боюсь. Я не стесняюсь и не не убегаю от камер. — По тебе видно. *имя*, мы хотим сделать тебе опрос, если ты ответишь честно, получишь мега приз!! — Интересно, давай! Первый вопрос как я догадываюсь про деньги? — Да. Всего пять вопросов. Скажи, ты богатая? — Я не бедная и не богатая. Я могу себя воздержать. — У тебя есть вторая половинка? Как вы познакомились? Это два вопроса. — Я сохраню это в секрете. Но половинка есть. — Два последних вопроса — ты готова к звёздной жизни? Ты готова к постоянным конференциям, автографам и так далее? — Немного страшно, но я справлюсь! Обещаю тебе лично, Аня! — Ну что же? Мега приз твой! И этот приз являет собою 10000 рублей и фотосессия для знаменитого журнала "Viva"! Поздравляю! Но нам пора прощаться, мы ещё встретимся! До встречи! я очень рада! До встречи!
Журналіст: Добрий День, Миколо Павлович! Дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. Я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, Микола Павлович, прихильників. Тож, перше питання: Які міста, зокрема, в нашій країні Вам найбільше подобаються?
М. П.: Як-то кажуть: «Там, де я ще не був». Місто, яке мені подобається з самого дитинства – це Київ. А ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.
Журналіст: Яку кухню любите?
М. П.: Звісно, рідну, українську! Особливо борщ та вареники з вишнями.
Журналіст: Хто ж, на Вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?
М. П.: Це вже доведено часом, що чоловік. Бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. За винятком сім’ї. Але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. Лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. Це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! Спробуйте самі… (Микола Павлович сміється).
Журналіст: Вас, Миколо Павлович, називають епатажною особистістю. А який Ви з друзями, зокрема у сім’ї?
М. П.: Я не вважаю себе епатажною людиною. Та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. Квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
Журналіст: Чи збігаються Ваші з дружиною погляди на виховання сина?
М. П.: Повністю збігаються. Але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. Уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права!».
Журналіст: Що Вам подобається, а що не подобається в людях?
М. П.: Найбільше мені не подобається чванство. Коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. Причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. Але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
Журналіст: Яка література Вам подобається?
М. П.: Найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.
Журналіст: Скількома мовами ви розмовляєте?
М. П.: Українською, російською, польською, інколи англійською. Італійську мову, на відміну від англійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.
Журналіст: А яка музика грає у Вас в машині?
М. П.: Віддаю перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. Така музика не відволікає від дороги.
Журналіст: А як Ви вирішуєте життєві труднощі?
М. П.: Частіш усього залишаюся один на один з собою. Це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. Мені від цього не стає легше. Я дивлюся телевізор, слухаю музику або надаю перевагу повному абстрагуванню. І рішення приходить само собою.
Журналіст: Які у вас, Миколо Павлович, плани на найближче майбутнє?
М. П.: Великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.
Журналіст: Дуже Вам дякую за цю цікаву розмову. Успіхів Вам і до побачення.
М. П.: І Вам до побачення!
— Здравствуй, Аня!
— *имя*, если я не ошибаюсь ты каждый раз участвуешь в наших конкурсах, олимпиадах и викторинах. Вообщем, ты очень активная. Почти каждый раз получаешь супер приз.
— Да, это так. Мне очень нравятся все эти конкурсы, призы, проекты и тому прочее.
— *имя*, ты с нами уже 5 лет. И каждую неделю мы видим тебя в списках участниках! Поэтому мы решили тебя позвать тебя в студию "любую телепередачу"! Ты понимаешь, тебя увидят все? Есть чувство боязни?
— Нет, я не боюсь. Я не стесняюсь и не не убегаю от камер.
— По тебе видно. *имя*, мы хотим сделать тебе опрос, если ты ответишь честно, получишь мега приз!!
— Интересно, давай! Первый вопрос как я догадываюсь про деньги?
— Да. Всего пять вопросов. Скажи, ты богатая?
— Я не бедная и не богатая. Я могу себя воздержать.
— У тебя есть вторая половинка? Как вы познакомились? Это два вопроса.
— Я сохраню это в секрете. Но половинка есть.
— Два последних вопроса — ты готова к звёздной жизни? Ты готова к постоянным конференциям, автографам и так далее?
— Немного страшно, но я справлюсь! Обещаю тебе лично, Аня!
— Ну что же? Мега приз твой! И этот приз являет собою 10000 рублей и фотосессия для знаменитого журнала "Viva"! Поздравляю! Но нам пора прощаться, мы ещё встретимся! До встречи!
я очень рада! До встречи!