Пісні завжди супроводжували українців в житті. Під час сівби та збирання урожаю, народження нової людини, похорону завжди звучала обрядова пісня. З нею благословляли молодят на спільне життя, з нею випроводжали на війну чи службу... Є пісні, де особливо виражений біль , туга. І невидимі нотки співчуття і причетності до згорьованої матері, яка втратила сина...Приміром, пісня "Там, де вітер колише шовкову траву" пронизала серце кожного українця.Їїї навіть було вкрадено і безжально присвоєно іншому авторові, сюжет перекручено. Вона перекликається з піснею " У лісі темному", "Чорна рілля ізорана", що доводить не про одинокі випадки славної історії боротьби українських стрільців. Не сумом єдиним наповнена українська героїчна пісня. Є і такі, які піднімали бойовий дух вояків, Серед них, приміром "Гей ви, стрільці січовії", "Ой, у лузі червона калина",яка в свій час стала гімном боротьби українського народу. І не міліє пісенна творча скарбниця до наших днів! У кожного часу свої герої. Та пісня -рідна і вічна звучить, кличе до бою, озивається співчуттям, любить, надіється і вірить.
День був божевільним, як і попередня ніч. Вона не знала, як тепер дивитиметься в очі свекрусі, а свекору тим паче. Але потрібно жити далі, головне щоб Омелько не розтризвонив про це по всьому селі, адже їй не потрібна була слава, ще й така. Мотрю ніколи не приваблювали на стільки старші чоловіки, але після того, як Карпо почав спиватися вона була ладна звернути на себе увагу будь яким Хто ж знав, що все оберенеться ось так. Після того, як в їх забите село провели інтернет, люди збожеволіли, як і Мотря. Омелько хотів лише заробляти, тому і запропонував стати його колегою, а вона погодилася, навіть не знаючи, що з цього вийде. А вийшло так, що ці фото тепер могла побачити ледь не кожна собака села, та що там села, усього світу. Було лише одне ння, а саме - обличчя видно не було. Дівчина мріяла про те, щоб можна було повернути час назад і просто послати куди подальше цього старого збоченьця. Як говориться - якби молодість знала, а старість могла.
- Ви обіцяли, що видалите це, як ви могли?- почала Мотря, як тільки помітила Омелька, але йому було байдуже. Чоловік сказав лиш, що не винен, адже не розраховував, що вийде саме так, та і він був під градусом. Найбільше дівчина боялась, що ці фото попадуть під руку Карпові, адже він точно знав, як його дружина виглядає без одягу. Мотря тепер була навіть рада, що її любий чоловік любить випити і незвертає на неї жодної уваги. Також вона була вдячна Мелашці, яка хоч і знала про все, але не розповіла нікому. Як жаль, що Мотря так тільки думала. Маруся уже більше тижня косилася на неї своїм скляним оком і лише сьогодні невістка зрозуміла в чому річ. Також вона розуміла, що свекруха нікому нічого не розповість, адже як-не-як, а це її родина. (Честно говоря, дальше мне просто лень. Я не могу этого представить. Это на столько угарно... Мне говорят, что я неплохой фикрайтер, но на такое я не Простите)
Під час сівби та збирання урожаю, народження нової людини, похорону завжди звучала обрядова пісня. З нею благословляли молодят на спільне життя, з нею випроводжали на війну чи службу...
Є пісні, де особливо виражений біль , туга. І невидимі нотки співчуття і причетності до згорьованої матері, яка втратила сина...Приміром, пісня "Там, де вітер колише шовкову траву" пронизала серце кожного українця.Їїї навіть було вкрадено і безжально присвоєно іншому авторові, сюжет перекручено. Вона перекликається з піснею " У лісі темному", "Чорна рілля ізорана", що доводить не про одинокі випадки славної історії боротьби українських стрільців.
Не сумом єдиним наповнена українська героїчна пісня. Є і такі, які піднімали бойовий дух вояків, Серед них, приміром "Гей ви, стрільці січовії", "Ой, у лузі червона калина",яка в свій час стала гімном боротьби українського народу.
І не міліє пісенна творча скарбниця до наших днів! У кожного часу свої герої. Та пісня -рідна і вічна звучить, кличе до бою, озивається співчуттям, любить, надіється і вірить.
- Ви обіцяли, що видалите це, як ви могли?- почала Мотря, як тільки помітила Омелька, але йому було байдуже. Чоловік сказав лиш, що не винен, адже не розраховував, що вийде саме так, та і він був під градусом.
Найбільше дівчина боялась, що ці фото попадуть під руку Карпові, адже він точно знав, як його дружина виглядає без одягу. Мотря тепер була навіть рада, що її любий чоловік любить випити і незвертає на неї жодної уваги.
Також вона була вдячна Мелашці, яка хоч і знала про все, але не розповіла нікому. Як жаль, що Мотря так тільки думала.
Маруся уже більше тижня косилася на неї своїм скляним оком і лише сьогодні невістка зрозуміла в чому річ. Також вона розуміла, що свекруха нікому нічого не розповість, адже як-не-як, а це її родина.
(Честно говоря, дальше мне просто лень. Я не могу этого представить. Это на столько угарно... Мне говорят, что я неплохой фикрайтер, но на такое я не Простите)