Одного разу прийшов у палац до Фонетики м’який знак i сказав:
— Добра королево, дозволь менi пiти з твоєї крани, бо я бiльше не можу тут жити.
— Розкажи менi, що з тобою трапилося, і чому ти хочеш пiти.
М’який знак тяжко зiтхнув i вiдповiв:
— Все дуже просто. Я нiкому не потрiбен у твоїй країнi. Звуки i букви кажуть, що вiд мене немає користi i я тiльки займаю зайве мiсце.
Королева обурилася, почувши таке:
— Вони самi не розумiють, що кажуть.
— Але вони правi. Я єдина буква в алфавiтi, яка не має звука. Та i чим я можу прислужитися iншим, крiм пом’якшення приголосних у деяких випадках? Але це, мабуть, не дуже важливо для всiх.
Королева замислилась на мить i сказала:
— Будь ласка, iди додому і заспокойся. Я спробую тобi до
Пiсля обiду того ж дня герольди королеви скликали всiх на збори.
— Сьогоднi, — почала королева свою промову, — я хотiла поговорити з вами про м’який знак. Вiн хоче залишити нашу країну, i ми повиннi вирiшити, чи вiдпускати нам його. Ви всi часто ображали м’який знак, хоч вiн не менше, нiж ви, потрiбен у мовi: хто замiсть нього буде пом’якшувати приголоснi звуки в кiнцi слiв та перед звуком о? Спробуйте скласти без нього слова льон, кiнь чи сiль.
— А ти, звук ц, що будеш робити, коли треба буде стати у кiнцi слова? Ти чудово розумiєш, що в таких випадках вiн повинен стояти за тобою. Як без нього ви будете вимовляти слова олiвець, вiтерець? Та і в серединi слова вiн часто потрiбен. Без нього не можна позначити м’якiсть приголосних перед твердими, не шиплячими приголосними в таких словах, як яблунька, молотьба, батько, кицька, київський, калузький. Я вiд вас такого не чекала. — Закiнчила королева.
Вона була така розгнiвана, що не дала буквам i звукам нiчого сказати, а тiльки поглянула на них суворо i пiшла геть.
Буквам i звукам стало соромно за свою поведiнку, і вони вирiшили пiти і попросити пробачення у м’якого знака.
З того часу у м’якого знака з’явилося багато друзiв, і тепер вiн завжди радiсний і веселий
Виражають впевнеість чи сумнів: мабуть, либонь, здається, я добре знаю, мабуть.
Ввічливість: будь ласка.
Вказують на джерело повідомлення: на думку.
1. На щастя, усім мешканцям будинку вдалося врятуватися. 2. В американській конституції записане право людини на щастя. 3. Кажуть, у Донецьку є Інститут штучного інтелекту. 4. Правильно кажуть, що ворога слід знати в обличчя. 5. Ми дивимося на сьогоднішні труднощі не як на біду, а як на випробування, яке нас лише загартує та зробить сильнішим. 6. Тільки раптом, як на біду, взявся вітер і начисто розвалив солом’яні стріхи, розтрусив солом’яний дах. 7. Я, наприклад, розмовляю вночі віршами. 8. По-моєму, це такий шампур, на який уже всіх нанизано.
3. Оленці здавалось, що мати буде дуже її лаяти. (присудок)
Здається, що зараз вечір. (вставне слово)
Він може зробити це, якщо захоче (частина присудка)
Одного разу прийшов у палац до Фонетики м’який знак i сказав:
— Добра королево, дозволь менi пiти з твоєї крани, бо я бiльше не можу тут жити.
— Розкажи менi, що з тобою трапилося, і чому ти хочеш пiти.
М’який знак тяжко зiтхнув i вiдповiв:
— Все дуже просто. Я нiкому не потрiбен у твоїй країнi. Звуки i букви кажуть, що вiд мене немає користi i я тiльки займаю зайве мiсце.
Королева обурилася, почувши таке:
— Вони самi не розумiють, що кажуть.
— Але вони правi. Я єдина буква в алфавiтi, яка не має звука. Та i чим я можу прислужитися iншим, крiм пом’якшення приголосних у деяких випадках? Але це, мабуть, не дуже важливо для всiх.
Королева замислилась на мить i сказала:
— Будь ласка, iди додому і заспокойся. Я спробую тобi до
Пiсля обiду того ж дня герольди королеви скликали всiх на збори.
— Сьогоднi, — почала королева свою промову, — я хотiла поговорити з вами про м’який знак. Вiн хоче залишити нашу країну, i ми повиннi вирiшити, чи вiдпускати нам його. Ви всi часто ображали м’який знак, хоч вiн не менше, нiж ви, потрiбен у мовi: хто замiсть нього буде пом’якшувати приголоснi звуки в кiнцi слiв та перед звуком о? Спробуйте скласти без нього слова льон, кiнь чи сiль.
— А ти, звук ц, що будеш робити, коли треба буде стати у кiнцi слова? Ти чудово розумiєш, що в таких випадках вiн повинен стояти за тобою. Як без нього ви будете вимовляти слова олiвець, вiтерець? Та і в серединi слова вiн часто потрiбен. Без нього не можна позначити м’якiсть приголосних перед твердими, не шиплячими приголосними в таких словах, як яблунька, молотьба, батько, кицька, київський, калузький. Я вiд вас такого не чекала. — Закiнчила королева.
Вона була така розгнiвана, що не дала буквам i звукам нiчого сказати, а тiльки поглянула на них суворо i пiшла геть.
Буквам i звукам стало соромно за свою поведiнку, і вони вирiшили пiти і попросити пробачення у м’якого знака.
З того часу у м’якого знака з’явилося багато друзiв, і тепер вiн завжди радiсний і веселий
1. Виражають почуття мовця: на жаль
Активізація, привернення уваги: їй Богу
Виражають впевнеість чи сумнів: мабуть, либонь, здається, я добре знаю, мабуть.
Ввічливість: будь ласка.
Вказують на джерело повідомлення: на думку.
1. На щастя, усім мешканцям будинку вдалося врятуватися. 2. В американській конституції записане право людини на щастя. 3. Кажуть, у Донецьку є Інститут штучного інтелекту. 4. Правильно кажуть, що ворога слід знати в обличчя. 5. Ми дивимося на сьогоднішні труднощі не як на біду, а як на випробування, яке нас лише загартує та зробить сильнішим. 6. Тільки раптом, як на біду, взявся вітер і начисто розвалив солом’яні стріхи, розтрусив солом’яний дах. 7. Я, наприклад, розмовляю вночі віршами. 8. По-моєму, це такий шампур, на який уже всіх нанизано.
3. Оленці здавалось, що мати буде дуже її лаяти. (присудок)
Здається, що зараз вечір. (вставне слово)
Він може зробити це, якщо захоче (частина присудка)
Він, може, не такий і поганий. (вставне слово)