У білінгвів гається значно більша, ніж у монолінгвів, кількість сірої речовини в передній поясній корі головного мозку Зробити синтаксичний розбір речення(підкреслити члени речення, написати над кожним словом частину мови , дати загальну характеристику реченню.​

 Можу запропонувати написати твір про свою улюлену тварину - кішку:

       Моя улюблена тварина - це кішка. У мене вдома також є кицька. ЇЇ звати Флора. Вона чорна з білою плямкою на шиї. Шерсть у неї пухнаста. Вона має чорні оченята та довгі вуса. Моя кішка старша за мене на три роки.

        Флора дуже весела та спритна кішечка. Вона любить, коли з нею граються. Також їй подобається спати на кріслі та дивитись, як я роблю уроки.

         Я дуже люблю котів і маленьких кошенят, а особливо свою кицьку Флору!

Про значення мови в житті людини, її функції в суспільстві сказанопереказано чимало. І не тільки майстрами слова, діячами культури, представниками політикуму різних країн, а й самою історією держав і народів. Тим дивнішим є той факт, що на початку XXI століття сучасній людині в Україні необхідно доводити прописну істину, блискуче висловлену російським письменником Костянтином Паустовським, — «Людина, байдужа до рідної мови, — дикун». 
Спробую викласти кілька аргументів на користь такого судження. По-перше, дикуном називають людину з племені, яке перебуває на рівні первісної культури. Тож мовець, байдужий до рідного слова, добровільно відкидає себе на кілька століть назад (за культурою спілкування, світосприйманням тощо). 
По-друге, дикун користується недосконалим з погляду сучасної людини знаряддям. Оскільки мова — це наше основне знаряддя спілкування, недбалий користувач мовними засобами мимоволі починає залежати від майстерних носіїв мови. 
Нагадаю і переносні значення слова дикун — відлюдна людина, аморальна. Отже, мовний дикун ставить себе поза суспільством. То чи варто обирати для себе таку долю?.. 
Майстерно показав подібне дикунство Микола Кулішна прикладі Мини Мазайла. Автор комедії не тільки висміяв спробу змінити прізвище, а й довів безглуздість відмови від рідного. Куліш так гарно грає зі словом і так любить усіх своїх персонажів цієї п'єси, що разом із ним починаєш вірити: здоровий глузд має перемогти, а будь-яка людина може навчитися шанувати своє рідне слово, не принижуючи чужого. 
І тут варто пригадати слова Ліни Костенко: Людей мільярди, і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше. 
Не слід забувати, що вимовлене слово прокладає тобі дорогу в життя, показує тебе спільноті, допомагає створити відповідне оточення. А це вже вибір кожного — залишатися дикуном чи цивілізованою людиною.