У чому різниця між римованими рядками та справжню поезію? Відповідь побудуйте у формі роздуму.

- Добрий день, Лариса Степанівно!
- Доброго дня!
- Ви що, не впізнали мене?! Я ж Сергій Кравчук з 11-В !
- О-о-о! Тепер пригадала! Бешкетник з останньої парти, як же тебе не згадати!
- Лариса Степанівно, стільки років пройшло, а ви майже не змінилися!
- А ти, Сергійко, змінився! Став мужнім і вихованим хлопцем! Мабуть вже і сім*я є?
- Так, авжеж! Дружина і донька, яка цього року піде у перший клас.
- Та невже? Як чудово. З нетерпінням будемо на неї чекати у нашій школі і бажаю їй великих успіхів у навчанні!
- Дякую, Лариса Степанівно! Був дуже радий Вас побачити!
- І я, Сергію, рада була нашій зустрічі! Щасти тобі!
- До побачення!

Привіт, Василю! Куди прямуєш?- Привіт, Антоне! Ось, бачиш, книжки несу до шкільної бібліотеки.- Здавати чи як?- Так, здавати. Це роман Панаса Мирного “Хіба невуть воли, як ясла повні?”. Нам задавали його читати.- Давай і я пройдуся з тобою. Візьму щось собі почитати. Давно не читав нічого новенького.- А ти просто сам собі книжки читати береш? Не за програмою?- Ну ти, Василю, і смішний! Звичайно ж так! Я читати люблю. На цей раз, мабуть, спитаю, чи є в бібліотеці якісь романи Жюля Верна.- А якщо немає? Тут книжок, я бачу, небагато.- То візьму в районній бібліотеці, я туди записаний.- А так що, можна?- Я ж кажу, Василю, смішний ти! Можна! Ти що, ніколи в бібліотеку не записувався? Ти художні твори в Інтернеті читаєш?- Оце тільки в шкільну записаний. В мене й Інтернету вдома немає. Я поза шкільною програмою нічого не читаю.- Даремно, друже. Давай, коли я наступного разу буду йти в районну бібліотеку, то покличу тебе з собою. Записатися туди коштує всього три гривні на рік.- Давай, може, щось цікаве там надибаю! Ну, прийшли! Запитуй, що ти там хотів!- Тепер — цить... В бібліотеці галасувати не можна...