У цьому творі обов‘язково підкреслити всі іменники, зверху написати над кожним рід, число, відмінок.
"Моя найкраща екскурсія"
Я ніколи, незабуду цей момент. Як я вставала зранку і мірашки по тілу і за хвилюваня. Як ми всі дружньо їхал в поїзді і яке хвилювання в мене було. Відь ми їхали в глибину стародавніх предметів. В місто Львів. Це прекрасне стародавнє місце де всі мої хвилювання уходило.
Я могла годити годинами по цьому прекрасному місту. Я побачила там багато чудес. Я ні на сикунду не ію про цю екскурсію.
Це був найкращий момент в моєму житті.
Даю 50 б зробити треба до 17:30
Отже, чому мені до вподоби малювання? Чим воно мене одного разу зацікавило?
Мабуть, сам сенс в творчості це те, що через папір ти можеш передати усі свої потаємні мрії, секрети, можливо негаразди і смуток. Коротше кажучи, малюнки - це твій настрій і стан на даний момент. Якщо кольорова гамма на папері яскрава, барвиста і соковита, це значить що і настрій яскравий і веселий. А от, наприклад, кольри темних відтінків і печальніх кольорів свідчить нам про те, що людині погано, сумно, можливо ще те, що вона хворіє, і веселий мотив малюнку не виходить передати через брак гарного настрою...
Малюйте переважно кольорами веселки, адже це добре, коли в людини нічого не болить: ні тіло, ні душа!
П.с.: Я так поняла, что тебе нравится рисовать?) Мне тоооже, какое совпадение ;)) Надеюсь тебе пригодится этот небольшой текст! Удачи)))
Моє улюблене заняття – це гончарство. Це моє хобі і, мабуть, навіть майбутня професія. Я займаюся гончарством вже давно і часто допомагаю своїй тітці, яка є справжнім гончарем і веде заняття в нашій студії.
Мені дуже подобається дивитися, як зі шматка глини народжується річ. Гончарна глина буває різного кольору: від майже білого до рудого, є навіть темно-сіра гончарна глина, вона доволі рідко зустрічається. Глина дуже приємна на дотик: вона нібито «жива». Тримаючи у долонях шмат глини, я завжди уявляю собі, що планую з неї зробити: іграшку, глечик, мисочку, тощо.
Коли я сідаю за гончарне коло, весь світ навкруги завмирає: я працюю. Центрую шматок жирної глини, довго-довго проминаю її, щоб вийшли всі бульбашки повітря, і починаю над нею чаклувати. Звісно, я маю на увазі «працювати», але, як на мене, у справі гончаря є щось чаклунське.
Коли виріб готовий, я зрізаю його з гончарного кола спеціальною волосінню і ставлю на полицю сушитися. Потім ми їх будемо обпалювати у спеціальній пічці. Деякі з ними оздобимо ангобами, деякі – покриємо поливою, тобто глазуром, і знову опалимо.
Дуже радію, коли людям подобається щось з того, що зробив я. Мені дуже приємно дарувати свої вироби і знати, що вони приносять людям радість.