У формі орудного відмінка буде відбуватися подвоєння літер в обох іменниках рядка
А сіножать, Січ Б папороть, фальш В безліч, мудрість
Г ясність, паморозь Д міть, кіновар
2. У формі орудного відмінка буде відбуватися подвоєння літер в обох іменниках рядка
А височінь, жовч Б матір, блакить В заполоч, віддаль
Г мідь, пригорщ Д печаль, скатерть
3. У формі орудного відмінка буде відбуватися подвоєння літер в обох іменниках рядка
А гордість, грань Б деталь, верф В зелень, гуаш Г медаль, Керч Д поміч, повість
4. У формі родового відмінка множини НЕ подвоюються літери в обох іменниках усіх рядків, ОКРІМ
А протиріччя, узбіччя Б запитання, уміння В обійстя, перехрестя
Г коливання, відкриття Д страждання, латаття
5. У форм: родового відмінка множини НЕ подвоюються літери в обох іменниках усіх рядків, ОКРІМ
А покоління, прощання Б роздоріжжя, стаття В щеплення, терпіння
Г століття, почуття Д узвишшя, заняття
6. У формі родового відмінка множини НЕ подвоюються літери в обох іменниках усіх рядків, ОКРІМ
А узбережжя, судя Б знаряддя, ридання В обличчя, голосіння
Г передмістя, звання Д зітхання, весілля
7. Подвоєні літери треба писати в обох словах кожного рядка, ОКРІМ
А невблага(н/нн)ою заметі(л/лл)ю Б довгожда(н/нн)ою зустрі(ч/чч)ю
В нескінче(н/іін)ою спіра(л/лл)ю Г тума(н/нн)ою дале(ч/чч)ю
Д бездо(н/нн)ою глибі(н/нн)ю
8. Подвоєні літери треба писати в обох словах кожного рядка, ОКРІМ
А (л/лл)яне пла(т/тт)я Б со(н/нн)а рі(л/лл)я В височе(н/нн)а дзві(н/іш)иця
Г стара(н/нн)ий відмі(н/нн)ик Д океа(н/нн)е роздо(л/лл)я
9. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А гі(л/лл)я(ч/чч)я, ві(д/дд)зьобати, бездо(н/нн)ий
Б за(в/вв)ишки, тря(с/сс)я, розлюче(н/нн)ий
В соколи(н/нн)инй, ро(з/зз)олочений, воста(н/нн)є
Г (в/вв)імкнути, навма(н/нн)я, вівся(н/нн)ий
Д огне(н/нн)ий,обітова(н/нн)ий, страше(н/нн)ий
10. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А орли(н/нн)ий, бе(з/зз)вучний, на(в/вв)ипередки
Б спі(в/вв)ітчизник, пі( в/вв)іку,греча(н/нн)ий
В оста(н/нн)ій, непоміче(н/нн)ість, навма(н/нн)я
Г смі(т/тт)єпереробний, ві(д/дд)іл, да(н/нн)ий
Д божестве(н/нн)ий, проні(с/сс)я, ві(д/дд)алік
11. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А Прикарпа(т/тт)я, Побу(ж/жж)я, Берес(т/тт)я
Б осере(д/дд)я, милосер(д/дд)я, знаря(д/дд)я
В каніфо( л/л л)ю, ри(с/сс)ю, кмітливіс(т/тт )ю
Г камі(н/нн)я, підгрун(т/тт)я, підні(ж/жж)я
Д Прип’я(т/тт)ю, Ро(с/сс)ю, Воли(н/нн)ю
12. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А велелю(д/да)я, роздо(л/лл)я, царстве(н/нн)ий
Б верхові(т/тт)я, злиде(н/нн)ий, обіця(н/нн)ий
В моното(н/нн )ий, су(д/дд)івський. ви(с/сс)ати
Г пере(л/лл)ю, приви(д/дд)я, бджоли(н/ни)ий
Д широче(н/нн)ий, зі(л/лл)я, тополи(н/нн)ий
13. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А стара(н/нн)ий, сувере(н/нн)ий, о(б/бб)ігти
Б одухотворе(н/нн)ий, окая(н/нн)ий, возні(с/сс)я
В навіже(н/нн)ий, беззвуч(н/нн)ість, свяще(н/нн)ий
Г зако(н/нн)ість, замрія(н/нн)о, ві(д/дд)аль
Д війсь(к/кк)омат, адресова(н/нн)ий, пі(в/вв)ікна
14. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А ві(с/сс)ю, розкі(ш/шш)ю, кро(в/вв )’ю, осі(н/нн)ю
Б рі(ч/чч)ю, чес(т/тт)ю, моло(д/дд)ю, сі(л/лл )ю
В мі(л/лл )ю, розпові(д/дд)ю, ні(ч/чч)ю, мі(ц/цц)ю
Г ті(н/нн)ю, радіс(т/тт)ю, ма(з/зз)ю, галу(з/зз)ю
Д сі(л/лл)ю, пі(ч/чч)ю, пові(н/нн)ю, щедріс(т/тт)ю
15. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А ста(л/лл)ю, росли(н/нн)ість, Повол(ж/жж)я
Б поколі(к/нн)я, письме(н/нн)ик, свяще(н/нн)ик
В І(л/лл)я, напруже(н/нн)ість, Запорі(ж/жж)я
Г коха(н/нн)я, пере(л/лл)ють, во(з/зз)’єднання
Д бездога(н/нн)ий, любо(в/вв)’ю, передгро(з/зз)я
16. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А воскресі(н/нн)я, жада(н/нн)ий, доні(с/сс)я
Б бездорі(ж/жж)я, місь(к/кк)ом, с н/нн)я
В ми(т/тт)ю, дотепніс(т/тт)ю, здорове(н/ин)ий
Г пла(т/тт)я, благослове(н/нн)ий, освяче(н/нн)ий
Д студе(н/нн)ий, не(в/вв)ічливий, пісе(н/нн)ий
17. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А блаки(т/тт)ю, сестри(ч/чч)ин, пі(д/дд)анство
Б ста(т/тт)ями, безсмер(т/тт)я, нездола(н/нн)ий
В ста(т/тт)ей, подоро(ж/жж)ю, страй(к/кк)ом
Г народже(н/нн)ий, довкі(л/лл)я, пі(в/вв)ідра
Д передбуря(н/нн)ий, зві(д/лд)аля, ро(з/зз)утися
18. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
А ві(д/дд)звеніти, щоде(н/нн)ик, завда(н/нн)ь
Б числе(н/нн)ий, шале(н/нн)ий, незмі(н/нн)ий
В попідти(н/нн)ю, скля(н/нн)ий, о(б/бб)ризкати
Г гости(н/нн)ість, 6о(в/вв)аніти, (л/лл)яний
Д Га(н/нн)а, Маріа(н/нн)а, Богда(н/нн)а
19. Прочитайте фрагмент поезії (цифри в дужках позначають наступне слово).
Не всі на світі радощі (1)свяще(н/нн)і —
Є радощі, (2)народже(н/нн)і з (3)прокля(т/тт)ь:
Коли, метнувши громи (4)навіже(н/нн)і,
Став Єву Бог із раю (5)прога(н/нн)ять.
1) сприймання на слух та розуміння усного мовлення - аудіювання;
б словотворення, унаслідок якого відбувається об'єднання скорочених основ, скорочених і повних основ, а також утворення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці - абревіація;
б утворення похідних слів і граматичних форм (відмінка, числа тощо) у ряді мов (тюркських, монгольських, фіно-угорських та ін.) приєднанням до коренів чи не-змінюваних основ спеціальних префіксів або часток, що мають самостійне і постійне значення - аглютинація;
4) афіксальна морфема, що виникла внаслідок поєднання двох самостійних морфем і членується на дві морфеми - вільну і зв'язану - біморфема;
5) віддієслівне утворення - девербатив;
6) втрата префіксальної морфеми в слові при творенні від нього похідного, що гається в оказіональному словотворенні - депрефіксація;
7) словозмінний афікс, що виражає у словоформах української мови граматичне значення відмінка,роду, числа, особи, часу а також реляційне значення, тобто синтаксичне відношення слова до інших слів у реченні та словосполученні - закінчення;
8) Морфема без самостійного значення, що розташована між основою і словотворчою чи граматичною морфемою і виступає в ролі формального засобу їх поєднання - інтерфікс;
9) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; результат цього процесу - переклад.
10) значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов’язково містить певні висновки і пропозиції - доповідь.
Наші далекі предки-слов'яни осмислювали число як певну кількість будь-яких конкретних предметів. І лише поступово ними стало усвідомлюватися число саме по собі, незалежно від предметів і осіб.
Для позначення кількості використовувалися іменники, часто за назвами частин тіла людини: лікоть (для вимірювання довжини), п'ять < п'ясток (для рахунку кількості). Сучасне слово "п'ять" пов'язане з існуючим раніше словом "п'ясть" ("рука") і колись мало конкретне значення п'ять пальців п'ясти. Навіть в наш час дехто вважає по "пальцях", а в давнину тільки такий рахунок і був можливий. Стародавні слов'яни вважали пятка'мі. Згадаймо, скільки дали за златогривих коней Іванушки-дурника? "Сім п'ять шапок срібла". Сім разів по п'ять. Кожне рахункове число у стародавніх слов'ян мало свою історію походження. Цікава історія числа сім. У багатьох стародавніх народів це число вважалося особливим. Єгиптяни і вавилоняни розглядали його у вигляді суми двох "життєво важливих" чисел: трьох і чотирьох. Три людини складають основу життя: мати, батько, дитина, а чотири - це число сторін світла і напрямків вітру, звідки приходить дощ, живлюща волога, що робить землю плодоносної і придатною для життя. У християнстві сім - число духовного порядку, святе число. Згідно з Писанням, визнаються Сім " смертних гріхів, які передаються до сьомого коліна "(лінь, гордість, гнів, заздрість, обжерливість, хіть, жадібність). І в нашій мові число «сім» використовується в символічно – узагальненому значенні у фразеологізмах:
1. Сім верст до небес.
2. На сьомому небі.
3. Сім бід – одна відповідь.
4. Книга за сімома печатками.
6. Сьома вода на киселі.
7. Сім п'ятниць на» одному " тижні та ін.