У котрому рядку подано всі правильні форми найвищого ступеня порівняння прикметників? А) Якнайвужчий, самий найближчий, найменш привабливий.
Б) Найбільш нижчий, ультрасерйозний, найменш рухливий.
В) Найбільш могутній, якнайдобріший, щонайважливіший.
Г) Найефективніший, найвеличезніший, найдужчий.

Краєзнавчий музей — місце, де зустрічаються сьогодення і минуле. Коли проходиш по його залах, то відчуваєш, як дух часів, що пішли, наповнює тебе.

Тут можна робити замітки, годинами розглядати дивовижні експонати, а можна просто мріяти, уявляючи себе то скіфом, то солдатом Північної війни, то бійцем, що ставить прапор над рейхстагом.

Екскурсія в краєзнавчому музеї починається з доісторичних експонатів. Це знаряддя праці первісної людини, витвори якнайдавнішого мистецтва, зброя і багато що інше. Проходячи по залах музею, можна побачити, як удосконалювалася людина, стаючи вмілішим, майстернішим, утвореним. Наші далекі предки були великими майстрами, могутніми воїнами, талановитими архітекторами. Відчуваєш гордість за них, що жили багато століть назад і що уміли облаштовувати свій побут з такою ретельністю і вправністю.

Значну цінність становить собою експозиція, що постійно діє, «Друга світова війна». Тут можна побачити те, до чого, здається, не повинне було прагнути людство: знаряддя, призначені для масового вбивства. Друга світова була, за визначенням істориків, індустріальною війною: в убивчу водоверть були втягнуті не тільки народи, але і всі матеріально-технічні ресурси країн-учасниць. В кінці експозиції можна побачити експонати, що розповідають про перемогу в Другій світовій війні, яку взяли війська Радянського Союзу, США, Великобританії і Франції.

З тих сльозинок виросло деревце. Воно росло собі, росло і виросло напрочуд гарним. Дрібні  листочки ніжно шелестіли, ніби розмовляючи між собою. Тонкий стовбур хитався і тріпотів від найменшого подиху вітру. Незабаром на деревці виросли смарагдові плоди - яблука. Весь ліс пишався красою чарівної яблуньки, що виросла с насіння, политого сльозами дівчинки.
  І ось одного разу до лісу прийшли люди. Вони побачили яблуньку і замилувались її красою. Один із них вирішив скуштувати яблучко. Але коли він відкусив шматочок, то скривився і сказав: «Яка ж вона гарна на вигляд і жахлива на смак».
   Яблунька дуже засмутилася. Вона подумала: «Яка ж я нещасна. Я так старалася рости і вирости всім на радість. Та хіба ж я винна, що моє зернятко полили не нектаром, а сльозами?
   Так і росла яблунька – прекрасна, але кисла-прекисла.