Останній дзвоник вже став традиційним святом у школярів. Він сповіщає про закінчення навчального року. Останній дзвінок – веселе і водночас сумне свято. Одним він віщує канікули, а для випускників – путівку в доросле життя, з безліччю сюрпризів, подоланням різних життєвих шляхів.
Час пролітає непомітно, не встиг продзвеніти перший дзвоник, як ти вже опинився на останньому. Останній дзвінок підводить підсумкову межу після закінчення навчання і стає початком випускних іспитів, проходження шкільної практики. Для наймолодших учнів – передвісником літніх канікул. Але в будь-якому випадку, початком чогось нового.
Мені подобається літо. Погода тепла, тому можна чудово відпочити.
Одного такого дня наша сім'я відправились на озеро. Я одразу пішла купитись. Певна річ, тоді ще не вміла плавати. Я дивилась на вправне плавання тата. Мені захотілось зробити те саме. Помаленьку пішла далі. І тут відчула, що мої ноги не торкаються дна. Озирнулась, побачила берег і швидко замахала руками та ногами. На мій подив - попливла. Я не повірила сама собі. Тато дуже хвилювався за мене і зрадів, що його донька не розгубилася. На березі з гордістю поділилась своїм відкриттям. Після тривалих тренувань навчилась добре плавати. Хоч вже збігло чимало часу, я досі з радістю згадую цей день.
Объяснение:
Останній дзвоник вже став традиційним святом у школярів. Він сповіщає про закінчення навчального року. Останній дзвінок – веселе і водночас сумне свято. Одним він віщує канікули, а для випускників – путівку в доросле життя, з безліччю сюрпризів, подоланням різних життєвих шляхів.
Час пролітає непомітно, не встиг продзвеніти перший дзвоник, як ти вже опинився на останньому. Останній дзвінок підводить підсумкову межу після закінчення навчання і стає початком випускних іспитів, проходження шкільної практики. Для наймолодших учнів – передвісником літніх канікул. Але в будь-якому випадку, початком чогось нового.
Мені подобається літо. Погода тепла, тому можна чудово відпочити.
Одного такого дня наша сім'я відправились на озеро. Я одразу пішла купитись. Певна річ, тоді ще не вміла плавати. Я дивилась на вправне плавання тата. Мені захотілось зробити те саме. Помаленьку пішла далі. І тут відчула, що мої ноги не торкаються дна. Озирнулась, побачила берег і швидко замахала руками та ногами. На мій подив - попливла. Я не повірила сама собі. Тато дуже хвилювався за мене і зрадів, що його донька не розгубилася. На березі з гордістю поділилась своїм відкриттям. Після тривалих тренувань навчилась добре плавати. Хоч вже збігло чимало часу, я досі з радістю згадую цей день.