У невеликому творі-роздумі напишіть, як ви розумієте зміст одного з поданих висловлювань.
Використайте в тексті складні речення різних видів.
1."На твоєму людському шляху каміння, яке ти повинен прибрати, щоб тим, хто йде за тобою, було легше” (В. Сухомлинський).
2."Відомо, що поганий той школяр, який учителя не переважить" (Леся Українка).

«- Який Чіпка?

-        А той… що, як навіжений, ганяє по селу…

-        Ага!.. Чого ж це?

-        Та каже: чи не купив би ти хліба?

-        Якого хліба? - пита, роздумуючись, Грицько.

-        Не знаю. Каже - хліб продати… А я стою собі та думаю: який це він хліб продає, й навіщо тобі хліб купувати, коли богу, свій ще потрохи тягнеться…

-        Що ж ти йому одказала?

-        Що ж я йому одказала? Сказала, щоб зайшов пізніше, як ти дома будеш…

-        Ну, а він тобі - що?

-        Каже: зайду - та й пішов з двору.

-        Гм,- мугикнув Грицько.- От, дивіться, коли б не здурів парубок… З кругу спився!»

Уживаються тільки в однині:

- власні назви (Одеса, Донбас, Тарас Григорович Шевченко, Чумацький Шлях).

Зверніть увагу! Власні іменники в окремих випадках можуть мати і форми множини (сім’я Сосніних, справа Артамонових).

- іменники, що означають збірні поняття, сукупність однорідних осіб або предметів, що мисляться як одне ціле (професура, рідня, піхота, селянство, молодь, коріння, гілля);

- більшість іменників, що означають матеріал, речовину, хімічні елементи тощо (золото, сталь, молоко, чай, кисень, водень, вуглець, бензин, електрика).

Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи при означенні різних сортів даної речовини можуть вживатися і в множині (технічні масла, чаї першого сорту, мінеральні води).

- абстрактні назви, що означають якості, властивості, дії (сміливість, бадьорість, краса, висота, глибина, спокій, радість, патріотизм, біганина, нудьга).

Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи, набуваючи значення конкретності, можуть мати і форми множини (висоти науки, глибини моря, красоти природи).

Вживаються тільки у множині:

- власні назви (Карпати, Чернівці, Альпи);

- іменники, що означають предмети парної або симетричної будови (окуляри, ножиці, ворота, ковзани, сани);

- іменники, що означають масу, речовину (дріжджі, помиї, парфуми, вершки);

- назви періодів часу, подій, ігор (канікули, іменини, дебати, піжмурки, шахи);

- деякі іменники дієслівного походження (радощі, веселощі, гордощі).

Усі іменники, що вживаються тільки у множині, не мають ознак граматичного роду.

Збірні іменники

Серед іменників, що означають загальні назви, виділяються так звані збірні іменники, які означають сукупність однорідних предметів, що сприймаються як одне ціле (молодь, студентство, дітвора, гілля, бурячиння).

Збірні іменники, що означають сукупність тварин і неживих предметів, речей, відповідають на питання що?: вороння, ганчір’я. Збірні іменники характеризуються властивими їм граматичними особливостями. Вони виділяються серед інших іменників передусім своїми особливостями форм словозміни і словотворення.

Збірні іменники, означаючи сукупність предметів як єдине ціле, вживаються лише в однині. Означаючи предмети, які не піддаються лічбі, вони не можуть сполучатися з кількісними числівниками і не вживаються у множині.

Зверніть увагу! Не є збірними іменники: група, загін, рота, команда, ансамбль, народ, хор (хоч вони і означають певну сукупність). Вони означають предмети, які піддаються лічбі. Ці іменники можуть вживатися і в множині: дві групи, три загони, чотири роти, п’ять команд тощо.

Збірні іменники можуть сполучатися лише з неозначено-кількісним числівником багато і дробовими числівниками: багато дітвори, чотири п’ятих селянства.

Збірні іменники творяться за до суфіксів -ств(о), -цтв(-о), -инн(-я), -н(-я), -ин(-а), -ст(-а), -ур(-а), -ат, -ник, -як та ін.: птаство, козацтво, картоплиння, собачня, городина, агентура, терник, вишняк.