У поданому тексті визначте частиномовну приналежність кожного слова.
ДАЛІ!
Далі, о далі звідсіль!
Махом останніх зусиль
Рвати кайдани гнилої моралі,
І далі!.. І далі!.. І далі!..
В край, де повітря дзвенить,
В край, де сіяє блакить,
В край, де жевріють-палають коралі,
І далі!.. І далі!.. І далі!..
(В.Чумак)
Объяснение:
Твір на тему “Моє улюблене свято (Новий рік)”
Настала Зима. Це час канікул, свят та подарунків. Взимку ми з сім’єю відзначаємо багато свят, серед них – Різдво, старий новий рік, хрещення, дні народження, і наш улюблене свято – Новий рік. Коду я була маленькою, мені більше подобалося святкувати день народження. З часом чарівна новорічна атмосфера полонила, надихнула мене, як і всіх навколо.
Кожна людина готується до новорічних свят – ці загальні приємні клопоти роблять нас веселими, радісними і найщасливішими. Новий рік став особливим для мене. Навіть якщо в грудні за вікнами ще немає снігу і морозу, я все одно вірю, що ось-ось випаде білий пухнастий сніг, а мороз розмалює вікна прекрасними розписними вензелями.
Готується до новорічного чарівництва, ми починаємо, десь за місяць до свята: купуємо нові іграшки, вибираємо дощик, серпантин і робимо прикраси для ялинки своїми руками. Також важливим є святковий стіл і святкове меню. Ми з сім’єю завжди говоримо, що будемо готувати, враховуючи побажання кожного.
Мені подобається прикрашати ялинку, дуже важко уявити новорічні свята без цієї красуні. На Новий рік неймовірно приємно не тільки отримувати подарунки, але і дарувати їх друзям і рідним. Вибір подарунків для близьких – це приємний і тривалий процес, адже це ті люди, для яких ти завжди хочеш підібрати найкраще і необхідне.
А ще новорічні свята – це завжди чудовий привід відвідати бабусь, дідусів, хресних і інших родичів, кого давно не бачив, погостювати. Коли нарешті приходить наш чарівний свято, я вірю, що моє найзаповітніше бажання, загадане під бій курантів, обов’язково збудеться.
Ялинка, подарунки, веселий сміх, блискучі яскраві вогники – все це робить новорічні свята найпрекраснішими і незабутніми для всіх.
1. Називний (Н.) є — хто? що?; батько, пісня
2. Родовий (Р.) немає — кого? чого? до кого? до чого?; батька, пісні
3. Давальний (Д.) даю — кому? чому?; батькові(-у), пісні
4. Знахідний (Зн.) шукаю, бачу — кого? що? про кого? про що?; батька, пісню
5. Орудний (Ор.) орудую, милуюся — ким? чим?; батьком, книгою
6. Місцевий (М.) стою, знаходжуся — на (у) кому? на (у) чому?; на батькові(-у), у пісні
7. Кличний (Кл.) вживається як звертання батьку, пісне
Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень.
Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.
Объяснение: