.У реченні Похибки друзів, за винятком зради, ми повинні терпіти або виправляти виділені слова є: А уточнюючими членами речення; Б відокремленою обставиною; В відокремленим означенням; Г відокремленим додатком.
Жив собі юний співак на ім*я Панаско .Грав на гітарі слухав сучасну музику.Був найкращим хлопцем на селі .І тут одного разу в школі був оголошений конкурс на голос села! І тут панаско задумався-а чом би й ні я ж юний співак . Готувався довго ,дбайливо.Настав день конкуру: Галинка вийшла на сцену першою заспівала весь зал аплодував стоячі!Ось настав мій великий час тут почалось :як взавиє весь зал вуха позатикав!Прийшов час нагороди Панаско зайняв перше місце в номінації Ведмідь на вухо наступив! подкоректируй и норм
"Прощання на пероні" - Ох, як це сумно. - Що саме? - Та хіба ти не розумієш? Зараз ми проводимо останні хвилині, розмовляючи друг із другом, а потім ти застрибнеш у цей потяг та поїдеш з рідного містечка далеко-далеко, і тільки вітер матиме змогу наздогнати тебе. - Невже ти вважаєш, що я не повернуся сюди? Ми ж із тобою обов'язково зустрінемося, як тільки закінчиться моя невелияка подорож. - Але коли ти зможеш повернутися? - Сестричко моя, я скоро приїду назад, додому, ти й не встигнеш оком кліпнути. - У наступний раз я поїду з тобою, добре? Мені так буде спокійніше. - Гадаю, наші батьки тоді почнуть хвилюватися удвічі більше, ніж зараз, хоча це звичайнісінька поїздка, а втішити їх буде нема кому. - Тоді, може, ми поїдемо всі разом? - Добре, добре, це буде гарна сімейна пригода. Але зараз мені вже потрібно бігти, щоб не запізнитися. Я дам вам знати, коли приїду, щоб ви не хвилювались. - Буду чекати. Щасти тобі, братику. - До зустрічі. Я люблю вас.
- Ох, як це сумно.
- Що саме?
- Та хіба ти не розумієш? Зараз ми проводимо останні хвилині, розмовляючи друг із другом, а потім ти застрибнеш у цей потяг та поїдеш з рідного містечка далеко-далеко, і тільки вітер матиме змогу наздогнати тебе.
- Невже ти вважаєш, що я не повернуся сюди? Ми ж із тобою обов'язково зустрінемося, як тільки закінчиться моя невелияка подорож.
- Але коли ти зможеш повернутися?
- Сестричко моя, я скоро приїду назад, додому, ти й не встигнеш оком кліпнути.
- У наступний раз я поїду з тобою, добре? Мені так буде спокійніше.
- Гадаю, наші батьки тоді почнуть хвилюватися удвічі більше, ніж зараз, хоча це звичайнісінька поїздка, а втішити їх буде нема кому.
- Тоді, може, ми поїдемо всі разом?
- Добре, добре, це буде гарна сімейна пригода. Але зараз мені вже потрібно бігти, щоб не запізнитися. Я дам вам знати, коли приїду, щоб ви не хвилювались.
- Буду чекати. Щасти тобі, братику.
- До зустрічі. Я люблю вас.