У реченні " Славетний український стронгмен виконує у фільмі хоч і не головну, зате важливу роль". Треба підкреслити усі члени речення і звержу над кожним словам написати частини мови... До ть хто може

Сергійко повертався додому із школи. Тоді юнак побачив пташку. Підійшовши він побачив, що у синички поранене крило. Йому було так шкода її. Вона була дуже красива . ( Описуєш синичку її пір'я і т.д буквально 2-3 речення )
Сергій дуже вагався чи брати цю пташину чи ні... З одного боку він дуже хотів її забрати, але він незнав, як до цього поставляться батьки. Але синичці ставало усе гірше і гірше.
Хлопець незадумуючись дуже довго взяв обережно синичку і поніс додому.
Вдома він швидко перебинтував маленьке крило і нагодував та напоїв бідну пташку.
Коли батьки прийшли додому вони навіть і не думали сварити хлопця. Вони зрозуміли наскільки добра і милосердна їхня дитина. Вони похвалили Сергійка.
Згодом пташка поправилась. Звісно хлопчині було сумно відпускати синичку, але він знав, що в небі їй буде краще. Коли синиця взлетіла вона закружляла над головою юнака ніби говорячи: " Дякую і прощавай "...

В історії науки небагато імен, які були б відомі на світово­му рівні, знані кожною освіченою людиною. Ім’я Софії Васи­лівни Ковалевської – видатного вченого-математика, механі­ка і астронома, першої в світі жінки – професора і академіка, обдарованої письменниці, публіцистки – це справді символ щедрого таланту і яскравого, самобутнього характеру. Софія вже з дитячих років писала вірші і була впевнена, що стане поетесою, виношувала навіть задуми кількох вели­ких поем. Талановита і працелюбна, ще підлітком вона зроби­ла кілька математичних відкриттів. Так, у дванадцятирічно­му віці, вивчаючи геометрію, власним, відмінним від класич­ного шляхом Софія вивела співвідношення між довжиною кола і його діаметром (число пі). Двома роками пізніше вона сама розібралась у тригонометричних формулах з підручника фізики, який випадково потрапив до її рук. На той час жоден вищий навчальний заклад царської Росії не приймав на навчання жінок. Єдиною можливістю здобути вищу освіту було виїхати за межі країни і вступити до закор­донного університету. Однак для цього необхідно було, мати паспорт, який дівчина могла отримати лише з дозволу батьків або ік взяти шлюб. Соня палко мріяла про навчання за кордо­ном, але батько був неприхильним до її бажань. У результаті дівчині довелося вдатися до фіктивного одруження з молодим ученим-зоологом Володимиром Ковалевським. Згодом цей шлюб став щасливим. Молоде подружжя переїхало до Німеччини, де Софія ви­вчала математику. Невдовзі вона стала улюбленою ученицею одного з найбільших тогочасних світових математичних сві­тил, а вже 1874 року стався небувалий в історії європейської науки випадок – Геттінгенський університет заочно присвоїв 24-річній Софії Ковалевській ступінь доктора філософії і ма­тематики на основі трьох виконаних нею до цього часу науко­вих робіт, які викликали великий резонанс у наукових колах Росії і за її межами. Проте ні високий науковий ступінь, ні загальне визнання її наукових заслуг, ні сприяння видатних учених, ямі особис­та енергія і кипуча діяльність не до Софії Василівні одержати дозвіл на викладання. Повернувшись до Росії, Ковалевська відійшла від наукової роботи, бо не змогла знайти застосування своїм знанням. Коло інтересів С. Ковалевської залишалося надзвичайно широким. Вона жваво цікавилася мистецтвом, літературою, багато сил і часу віддавала власній публіцистичній творчості. Після трагічної загибелі чоловіка вона прийняла пропози­цію про переїзд до Стокгольма працювати приват-доцентом у щойно відкритому тамтешньому університеті. Цей період життя став для Ковалевської періодом розквіту наукової й лі­тературної діяльності. Справжньою перлиною літературної творчості Ковалев­ської стали позначені великою, іноді суворою до себе й навко­лишніх правдивістю і водночас глибоким ліризмом автобіо­графічні нотатки «Спогади дитинства». Сповнені влучних алегорій, тонких вони принесли авторці за­гальне визнання. Та все ж головною її цариною залишалася математика. У Стокгольмському університеті вона з великим успіхом читала лекції німецькою і швецькою мовами, видава­ла науковий журнал. Ковалевська швидко стала улюблени­цею шведської інтелігенції, її ласкаво називали «наш професор Соня». Того ж року Софію Василівну першою із жінок обрано членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Однак права викладати у вищих навчальних закладах Росії вона так і не одержала.