Не гони коня кнутом, а гони вівсом не вір словам , а вір ділам семеро одного не ждуть хто питає, той не блудить не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке? чули дзвін та не узнали, де він не знав, не знав та й забув моя хата скраю, я нічого не знаю якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся горе тому жить, хто життям не дорожить:)
Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
ажуть, воно схоже на Відень або Краків, що в ньому є щось від Праги, а собори подібні до римських. Можливо, так воно і є. Львів - особливий.
По прибуттю учні опинилися в величній будівлі львівського залізничного вокзалу, яка є пам'яткою архітектури початку ХХ століття.
Протягом двох днів вони жили на проспекті Свободи – головній вулиці міста – місці, де з'явились перші львівські готелі, ресторани, кафе, банки та фотоательє. В кількох кроках від хостелу знаходиться міська ратуша – самісінький центр міста.
Центральний історичний ансамбль Львова - це величезний архітектурний музей під відкритим небом, який розкинувся приблизно на 400га і нараховує понад 2000 історичних, архітектурних та культурних пам'яток. Після численних екскурсій учні мали багато вільного часу, за який вони могли самостійно дослідити його.
Ця частина міста ніби завмерла у часі. Старі будинки, що тісняться між собою, показуючи дивовижні фасади, затишні вулички, вимощені бруківкою, разом з чарівними ліхтарями створюють неповторні відчуття. Ніби ти повернувся у часі на сто-двісті років. Все дихає старовиною. Можна зустріти вуличних музикантів, молодих жінок, переодягнених в костюми старомодних дам, ковалів, сучасних персонажів. Дехто з них прямо посеред вулиці починає зачитувати фрагменти української поезії.
Вражають дрібні крамниці, майстерні, кав’ярні, кафе та ресторани, що розкидані тут в неймовірній кількості. Все має свій неповторний настрій – від загадкових кавових «копалень» до таємничої «Криївки». Всі вони так і манять зайти та насолодитися їхньою атмосферою.
Яскраво вимальовується поєднання різних культур і традицій. Поряд з корінним українським населенням тут жили й трудилися вірменські купці та ремісники, німці, поляки, євреї, працювали італійські майстри-будівничі тощо. Все це відобразилося на колориті міста. Сформувалася неповторна львівська ґвара. Є багато національних кварталів.
Учні побачили більшість відомих пам'яток. Вони змогли пізнати життя селян, що жили тут задовго до нас та навіть постріляти з аутентичного лука у Шевченківському гаю. Насолодитися красою і величчю багатьох храмів, серед яких: Домініканський та Бернардинський собори. Відвідати Високий Замок - старий тінистий парк на горі, що височить над містом з руїнами старовинного замку і оглядовим майданчиком з краєвидами, від яких захоплює дух. Особливим місцем став Личаківський цвинтар - історико-культурний музей-заповідник, площею 40га.
Найкрасивіший же Львів саме після заходу сонця. Ввечері запалюються численні ліхтарі, створюючи теплу затишну атмосферу. Зазвичай, центр міського життя зміщується у бік центрального проспекту Свободи, де в їхньому світлі прогулюються або ж чекають початку вистави в театрі ошатні львів'яни.
Сподіваємося, що дана екскурсія дасть початок гарній традиції відвідувати дивовижні міста України учнями спеціалізованої школи
не вір словам , а вір ділам
семеро одного не ждуть
хто питає, той не блудить
не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке?
чули дзвін та не узнали, де він
не знав, не знав та й забув
моя хата скраю, я нічого не знаю
якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся
горе тому жить, хто життям не дорожить:)
Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
ажуть, воно схоже на Відень або Краків, що в ньому є щось від Праги, а собори подібні до римських. Можливо, так воно і є. Львів - особливий.
По прибуттю учні опинилися в величній будівлі львівського залізничного вокзалу, яка є пам'яткою архітектури початку ХХ століття.
Протягом двох днів вони жили на проспекті Свободи – головній вулиці міста – місці, де з'явились перші львівські готелі, ресторани, кафе, банки та фотоательє. В кількох кроках від хостелу знаходиться міська ратуша – самісінький центр міста.
Центральний історичний ансамбль Львова - це величезний архітектурний музей під відкритим небом, який розкинувся приблизно на 400га і нараховує понад 2000 історичних, архітектурних та культурних пам'яток. Після численних екскурсій учні мали багато вільного часу, за який вони могли самостійно дослідити його.
Ця частина міста ніби завмерла у часі. Старі будинки, що тісняться між собою, показуючи дивовижні фасади, затишні вулички, вимощені бруківкою, разом з чарівними ліхтарями створюють неповторні відчуття. Ніби ти повернувся у часі на сто-двісті років. Все дихає старовиною. Можна зустріти вуличних музикантів, молодих жінок, переодягнених в костюми старомодних дам, ковалів, сучасних персонажів. Дехто з них прямо посеред вулиці починає зачитувати фрагменти української поезії.
Вражають дрібні крамниці, майстерні, кав’ярні, кафе та ресторани, що розкидані тут в неймовірній кількості. Все має свій неповторний настрій – від загадкових кавових «копалень» до таємничої «Криївки». Всі вони так і манять зайти та насолодитися їхньою атмосферою.
Яскраво вимальовується поєднання різних культур і традицій. Поряд з корінним українським населенням тут жили й трудилися вірменські купці та ремісники, німці, поляки, євреї, працювали італійські майстри-будівничі тощо. Все це відобразилося на колориті міста. Сформувалася неповторна львівська ґвара. Є багато національних кварталів.
Учні побачили більшість відомих пам'яток. Вони змогли пізнати життя селян, що жили тут задовго до нас та навіть постріляти з аутентичного лука у Шевченківському гаю. Насолодитися красою і величчю багатьох храмів, серед яких: Домініканський та Бернардинський собори. Відвідати Високий Замок - старий тінистий парк на горі, що височить над містом з руїнами старовинного замку і оглядовим майданчиком з краєвидами, від яких захоплює дух. Особливим місцем став Личаківський цвинтар - історико-культурний музей-заповідник, площею 40га.
Найкрасивіший же Львів саме після заходу сонця. Ввечері запалюються численні ліхтарі, створюючи теплу затишну атмосферу. Зазвичай, центр міського життя зміщується у бік центрального проспекту Свободи, де в їхньому світлі прогулюються або ж чекають початку вистави в театрі ошатні львів'яни.
Сподіваємося, що дана екскурсія дасть початок гарній традиції відвідувати дивовижні міста України учнями спеціалізованої школи