У речення уведи узагальнюючі слова ( 1 ─ перед однорідними членами речення, 2─ після однорідних членів речення), запиши, правильно розставляючи розділові знаки.1. Протоптані від хат стежки бігли до школи, до криниці, до ставка.2. Хати, дерева, поле були вкриті сніговою ковдрою.
-Привіт, Дашо!
-Як твої справи?
-Добре. А в тебе?
-Теж чудово. Уявляєш, я і мій клас їздили до Криму. Ми плавали в морі та ходили в похід на гору Аю-даг. Було весело. Ми всі добре відпочили!
-Як цікаво! А я зі своїм класом їздили до Ігроленду. Також грали в боулінг і каталися на ковзанах.
- Нічого собі! Тобі не було важко кататися на ковзанах?
-Ні, я вмію кататися на них.
-А як ти кидала м"яча? Він важкий?
-Дивлячись для кого. Я легко навчилася збивати кеглі.
-Як це ти робила?
-Потрібно цілитися по центру і кинути м"яча як найсильніше. Але потрібно дотримуватися правил.
-Давай ми поїдемо туди в неділю разом. Збираємося біля зупинки о 11 годині дня.
-Добре?
-Добре. До зустрічі! Бувай!
-Бувай!
там ще можна добавити свої слова якщо мало!
Ще в середині минулого століття видатний російський мовознавець-славіст І.І.Срезневський звернув увагу на високу музикальність української мови. Він писав: “Сила людей переконана, що ця мова є одна з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи уважить богемській щодо рясноти слів та виразів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть і у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими гнучкістю і багатством синтаксичним, мова поетична, музикальна, мальовнича”.
На конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська мова зайняла трете місце після французької i перської. Більшого поширення набула думка, що наша мова за милозвучністю йде після італійської.
В.А.Чабаненко вважає, що головний чинник милозвучності української мови –закон урівноваження кількості голосних i приголосних звуків у мовленнєвому потоці.Отже, формальним вираженням милозвучності української мови є передусім чергування голосних i приголосних. Це особливо характерне для української мови явище виражається, зокрема, в:
Bapiативності “префіксів-прийменників” в/у, i/и, до/д (д мені Ю.Федькович),під/піді над / над/, перед / переді, від / віді / од / оді, о / об (о шостій – об одинадцятій), також діалекти к / ік / ку, коби / коб тощо,чергуванні і / й, у/ в (що належать до кореня) на початку складу, який збігається з початком слова (імовірний / ймовірний, учити / вчити),чергуванні і / й, у / в на межі префікса і кореня (іменування / найменування, научати / навчати),варіюванні зворотної частки (постфікса) ся / сь, часток – же /ж, б/би, лише /лиш, хоча /хоч,наявності чи відсутності протетичного приголосного (вулик / улик – “Микола Джеря” І .С,Нечуя-Левицького),варіюванні дієслівних форм робимо/робим, ходити /ходить (що теж відноситься до милозвучності ,варіюванні прикметникових форм, а також i займенникових та числівникових прикметникового оформлення у червоному /у червонім, у тому /у тім, в одному / в однімваріюванні форм гуляє /гуля, білії /білі (стилістично забарвлене).