У складних реченнях можуть бути поєднані різні види звязку, а саме

-привіт друже!
-привіт.
-а тичув що у нас в школі буде проходити змагання, на самий традиційний одяг українців?
-звісно що чув. Я думаю прийти у моїй новій футбольці та джинсах.
-ти що? це ж не український одяг! Український одяг це: вишиванки, вінки, шаравари, та багато іншого.
-Так мій одяг теж на україні зроблений...
- так, але він не є українським, ще з давніх давен люди носили гарні убрання, вишиті квітами та візерунками. Мало хто зараз так одягається, тому школа й улаштувала конкурс. 
-добре що я тебе зустрів, а то б виглядав як клоун!
-не забудь підготувати український танец.
-не забуду, але що танцюють українці?
-це веселі пісні, розважливі, жартівливі, вибирай яку хочешь!
-дякую. Добре, я побіг собі вишиванку купляти, ще зустрінемося. Бувай
-бувай!

В історію живопису Ісаак Ілліч Льовітан увійшов перш за все як пейзажист. Льовітан – творець так званого «пейзажу настрою». Художник умів дуже тонко передати різноманітність стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу. На картині «Золота осінь» ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому убранні. У глибині лугу втрачається річка, на лівому березі якої стоять стрункі біло-жовті берізки і дві осики з вже майже опалим листям. Вдалині видно червонуваті вітки чагарника. Земля укрита жовтіючою травою. А на лравюм бережу річки – ряд ще зелених верб, які ніби чинять опір осінньому в’яненню. Річкова гладінь здається нерухомою і холодною. На і» і верхні води відбивається: світле небо з білими хмарами. Осінній день, зображенний художником, повний світла. У картині переважають життєрадісні світлі стіни. Майже на лінії горизонту помітні контури далеких будов, лісу, полів, що її шсівають озиминою. Пейзаж «Золота осінь» зображає иайліричнішу з пір року. «Смутна пора і чарівність. Приємна мені твоя: прощальна краса», – так сказав про золоту і тінь Олександр Сергійович Пушкін. Напевно, саме ці терміни повторював про себе Ісаак Льовітан, пра.цюючи над своїми знаменитими пейзажами. Художник іноумів осінь перш за все як свято фарб, як прощання з літом. Пейзаж цей не шівіває сумних думок лро майбутня) довгу зиму. Адже в природі все однаково удово, і кожна з пір року має свою неповторну красу. Дивлячись на картину «Золота осінь», глядач мимоволі проникається глибоим відчуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини висоти насолоди прекрасним.