Учому краса і багатство української мови? український поет володимир сосюра в часи великої вітчизняної війни закликав: любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. у кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. а мова наша дуже багата. нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. про красу і багатство української мови влучно говорить український поет олександр підсуха у вірші "мова": ой яка чудова українська мова! де береться все це, звідкіля і як? є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, бір, перелісок, чорноліс. є іше й байрак! мова — одне із чудес, за якого люди найтонші відтінки думок і почуттів. вона віддзеркалює душу народу, його історі мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги. століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. наша рідна мова — запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. а основою, джерелом культури є материнська мова. а яка ж красива, яка милозвучна ота материнська рідна мова. яка багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах.
Кожна людина наділена як позитивними, так і негативними якостями. однією із позитивних людських чеснот є чемність. але що таке чемність? і чи всі однаково її розуміють? я вважаю, що однозначної відповіді на це питання немає. адже скільки людей, стільки й думок. особисто для мене чемність – певна форма взаємовідносин між людьми, доброзичливість. це справді позитивна риса, яка вчить нас із повагою ставитись до оточуючих, розуміти людей. чемна людина повинна мати високі моральні цінності, вміти гарно спілкуватися. а для сучасного світу та людина – рідкість. ми вже почали звикати до того, що стали сірими тінями, схожими один на одного. через це в нас поступово зникає індивідуальність.
