У тексті виділити звертання і записати їх. Пояснити , чому саме так звертається син до своєї матері. Якого настрою ці слова надають твору? Рідна мамо, добра ти моя ненько
Мамо, мамо вишенько біленька
Чуєш, мамо, горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову.
Мамо, мамо горлиця як ти сива
Проліта крізь літа давнім спомином щаслива
Чуєш мамо більшого нема дива
За пісні, що ти дала як папороть цвіла.

Приспів:
Що було - відбуло, наче сніг зійшло
Наче сон перейшло молоде чоло.
Що було відбуло за туманом літ
Тільки ти як тоді розвидняєш світ.
Що було - відбуло, а тебе зову
Запитай, запитай чи я так живу
Чуєш ненько моя, вічна пісня та
Що з дитинства несу через всі літа.

В полі мамо з пісні проросло жито
Буде, мамо, наша пісня жити
Мамо, мамо, пісня край твого поля
Вічний сон солдата береже тополя.
Мамо, мамо край сльози твого болю
Ти мені по війні дарувала щастя-долю.
Чуєш, мамо, учини ж мою волю
Доки світ в моїм вікні даруй свої пісні.

0творча спадщина євгенія гребинки дуже різноманітно. більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. але є у творчому наробітку гребінки й ліричні добутки. одним з найвідоміших і доконаних творів євгенія гребинки є «човен».  домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «човен» витримана в традиціях романтизму цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, не втрачає від того свою красу й ліричність. імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому: мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх. сам автор щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: як човнове море, для мене мир білий з дитинства здавався страшним; так як сховатися? не можна ж століття цілий пробути із собою, одним. прощай, мій спокій, пускаюся в море! і, може, недоля й люте горе пограють із човном моєї. «човен» євгенія гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю.

Моя сім’я невелика . Нас всього (напиши скільки членів родини). Але , незважаючи на те , що наша сім’я маленька , у нас є свої сімейні традиції , які ми завжди дотримуємося.
Зустрічати Новий рік і Різдво разом – одна з найулюбленіших традицій . Як би не були зайняті , де б ми не знаходилися , під час цих свят ми відкладаємо всі свої справи і збираємося в нашій затишній квартирі. Спочатку ми разом вбираємо ялинку , прикрашаємо її іграшками , гірляндами , листівками з побажаннями , потім вітаємо один одного зі святом і обмінюємося подарунками. Увечері ми сідаємо за святковий стіл і розповідаємо , що у нас поганого і хорошого відбулося в році,який минає , а потім запалюємо бенгальські вогні і говоримо один одному побажання на рік прийдешній. 
Цю традицію , можливо , хтось вважатиме смішною . Щороку наприкінці серпня ми дружно збираємося на кухні кожен вечір , щоб приготувати соління на зиму. Навіщо витрачати стільки часу , адже зараз все можна купити в магазині ? Але наша сім’я вважає , що продукти , приготовані своїми руками , та ще при цьому з любов’ю , набагато смачніше і корисніше тих , що куплені в магазині.
Найголовнішою нашою традицією є те , що всі проблеми ми вирішуємо спільно . Ділимося один з одним своїми невдачами , переживаннями або ж , навпаки , своїми успіхами , радощами , даємо один одному поради і допомагаємо у важких ситуаціях .
Я вважаю , що в кожній сім’ї повинні бути якісь свої сімейні традиції. Традиції зближують сім’ю , роблять її справжньою фортецею , де кожен відчуває себе впевнено і захищено .
Про свою сім’ю я з упевненістю можу сказати , що моя сім’я – моя фортеця і моє багатство. Завдяки традиціям , існуючим в моїй родині , я навчилася відрізняти сімейні свята від інших, навчилася любити і довіряти. А це найголовніше в житті. Адже без любові людина не може жити , а може тільки існувати , а без довіри не може бути любові. Я люблю свою сім’ю і можу довірити їй абсолютно все , знаючи , що моя сім’я – це місце , де тебе зрозуміють і підтримають і ніколи не залишать у важку хвилину.