У тексті виділити звертання і записати їх. Пояснити , чому саме так звертається син до своєї матері. Якого настрою ці слова надають твору? Рідна мамо, добра ти моя ненько
Мамо, мамо вишенько біленька
Чуєш, мамо, горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову.
Мамо, мамо горлиця як ти сива
Проліта крізь літа давнім спомином щаслива
Чуєш мамо більшого нема дива
За пісні, що ти дала як папороть цвіла.
Приспів:
Що було - відбуло, наче сніг зійшло
Наче сон перейшло молоде чоло.
Що було відбуло за туманом літ
Тільки ти як тоді розвидняєш світ.
Що було - відбуло, а тебе зову
Запитай, запитай чи я так живу
Чуєш ненько моя, вічна пісня та
Що з дитинства несу через всі літа.
В полі мамо з пісні проросло жито
Буде, мамо, наша пісня жити
Мамо, мамо, пісня край твого поля
Вічний сон солдата береже тополя.
Мамо, мамо край сльози твого болю
Ти мені по війні дарувала щастя-долю.
Чуєш, мамо, учини ж мою волю
Доки світ в моїм вікні даруй свої пісні.
Із малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. Людина може покинути Батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаться колискові, які виспівувала мати, перші враження, добуті тільки цією, єдиною і неповторною, мовою. Мовою, якою говорили діди й прадіди, з любов'ю до якої дитина з'являється на світ.
Люди, які забувають і зневажають рідну мову, гідні тільки жалю. Самі не розуміючи, що коять, вони зазнають непоправної втрати, стають на шлях найбільшого злочину проти культури всього людства, бо народ може відбудувати все: господарство, добробут, — але мову відновити не може. Нація зникає, настає її історична смерть
Объяснение: