У якому реченні неправильно розставлені розділові знаки?
А Сміється й Зіна, і зеленкуваті очі її, як дивний кришталь, блискають при поворотах усякими кольорами (В. Винниченко).
Б Душа шукає волі й визволення, а не буйних наскоків, коли ж немає на перемогу надії, коли прирік сам Господь нас на загибель, треба скоритися його волі... (М. Старицький).
В Гнат ніколи не ходить пішки він, або їздить із кучером лінійкою або верхи на сільрадівському жеребці Дунаї осідланому старим горіховим сідлом, що взяте не менше як на двадцять мідних заклепок (Григорій Тютюнник).
Г А в артілі він був ще вибагливіший, ще нещадніший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит, що на тому, мовляв, тижневі зроблено десять нових корит, а де вони тепер? (Григорій Тютюнник).
12. У якому реченні правильно розставлені розділові знаки?
А Старий ви ться погляд його розбентежений він помітно навіть схвильований: чабан здавна чулий до неї, до цієї одвічної краси степу (О. Гончар).
Б Звіра жене голод, а ситість гамує його шаленство; гонителів же наших не вгамовує ніщо: ні благання наші, ні стогони, ні ріки гарячої крові - ковзаються, тонуть у ній жертви й викликають лише вящу лютість у ворогів наших, непогамовне алкання крові... (М. Старицький).
В Мовчала трава, мовчало віддалік громаддя копиць схожих на вершників що поснули з піднятими забралами, усе потонуло в безобрійній німій тиші (В. Дрозд).
Г Коли б вона засмутилась я б ласкаво, трошки іронічно показав би їй, що через таку дурницю сумувати не годиться (В. Винниченко).
Найблискучішим ритором Стародавньої Греції, владарем дум був всесвітньо відомий Демосфен (384—322 до н. е.), промови якого, насичені фактичним матеріалом, містили чимало особистих відзначалися динамічністю, переконливою аргументацією й чіткістю.
Для Демосфена була характерна артистична манера триматися на трибуні, що також сприяло його успіхові як оратора. В суді Демосфен виступав як адвокат. Сучасники так характеризували Демосфена: «Нашого ритора з його умінням все запалювати і трощити своєю силою і владою можна порівняти з вихорем або блискавицею».
Объяснение:
У нашій родині немає професійних музикантів, але всі дуже люблять співати. Я почала відвідувати музичну школу із семи років. Я дуже щаслива, бо пов'язала своє життя із цим чудовим мистецтвом. Мені здається, що немає людини, яка б байдуже ставилася до музики, адже саме в ній втілене все вічне, прекрасне, світле. У горі й у радості музика завжди з людьми.
Людвіг ван Бетховен — мій улюблений композитор. Саме завдяки його творчості класична музика досягла небачених вершин. Витончена мелодія "До Елізи" передає смуток і радість палкого кохання. Але, на жаль, кохана жінка не поділяє почуттів композитора, і тому мелодія примушує замислитися над швидкоплинністю життя. Бетховен, уже тяжко хворий, виношує багато задумів своїх останніх творів. Мене дуже приваблює, що ні злидні, ні хвороба, ні самотність не зламали волі цього композитора.
Коли я чую полонез польського композитора Михала Клеофаса Огіньського, мене охоплюють особливі почуття. Цей твір, який має назву "Прощання з Батьківщиною", начебто торкається якихось незнаних струн людської душі. Я ніби бачу образ Огіньського-вигнанця, який переживає нестерпний біль розлуки з рідною землею й водночас безмежно любить свою Польщу.
Фрідерік Шопен — другий мій улюблений польський композитор. Поляк за походженням, Шопен повинен був усе своє життя до самої смерті провести на чужині. У його мелодійних творах звучить сум за рідною землею, за батьківським домом, а також гострий біль, викликаний неможливістю повернутися в місця свого дитинства. Вальси Шопена зачаровують своєю щирою гармонійністю. Вони легкі, мелодійні, вишукані. Мабуть, саме тому вальси Шопена були й залишаються улюбленими танцювальними мелодіями.
Подобається мені й сучасна естрадна музика. Молоді українські співаки посідають дедалі помітніше місце в музичному світі. Проте класична, так звана "серйозна" музика хвилює мене більше. Я люблю класику, тому що вона вміє заспокоїти, пробудити почуття прекрасного, подарувати хвилини непростих душевних переживань.
Я сприймаю класичну музику як щось високе, іноді загадкове, іноді незбагненне, але кожну мить таке живе й прекрасне. Саме тому я б хотіла займатися саме серйозною музикою. ( Якось так)