У якому рядку всі займенники означальні:
А) нічий, інші, абиякий, казна з ким;
Б) тих, такого, стількох, вашого; (0, )
В) стількома, такий, той, цей;
Г) кожного, всяка, жодну, іншу.
4. У якому рядку всі займенники відносні:
А) на кому, кому, чого, на чім;
Б) будь до кого, ваші, їхніми, зі мною; (0, )
В) хто, деякий, хтозна-який, тобою;
Г) абихто, якому, дехто, ніякий.
5. У якому рядку всі займенники заперечні:
А) чим, тією, ніякому, цих;
Б) на чому, кого, чиєї, всього; (0, )
В) ніякому, нічого, ні в кого, ніщо;
Г) стільки, чиїх, всіма, собою.
6. У якому рядку всі займенники вказівні:
А) котрого, стількома, казна-чому, собою;
Б) усю, хтось, абиякий, своїми; (0, )
В) чомусь, твоїм, яка, усьому;
Г) такі, стількох, тих, цих.
7. У якому рядку всі займенники присвійні:
А) вами, абихто, хтозна-кому, всіх;
Б) свого, твого, твоєму, їхній; (0, )
В) у неї, чиїми, вами, своїх;
Г) ними, чому, твоїми, скількох.
8. У якому рядку всі займенники неозначені:
А) скільки, хто-небудь, такий, його;
Б) вони, себе, абищо, якийсь; (0, )
В) хтозна з ким, абикому, когось, абичого;
Г) такий, деякого, стільки, мого.
9. У якому рядку займенники треба писати через дефіс:
А) ні (перед) ким, де (що), хтозна (хто);
Б) бозна (чому), хтозна (чий), чого (небудь); (0, )
В) де (хто), ні (з ким), чий (небудь);
Г) що (небудь), будь (що), ні (скільки).
10. У якому рядку займенники треба писати разом:
А) зі (мною), хтозна (чого), над (тобою), будь (що);
Б) який (небудь), у (мене), бозна (чого), аби (кому); (0, )
В) ні (якому), аби (що), де (якого), хто (сь);
Г) хто (сь), де (якого), будь (якому), аби (чому).
11. Зробити морфологічний розбір займенника у запропонованому реченні:
Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив. ( )
Добро та зло – одвічна тема роздумів та суперечок між філософами, релігіями та звичайними людьми. Такі полярні, взаємовиключні категорії. Як і будь які протилежності добро і зло одне без іншого існувати не можуть. Уявіть собі світ, де не можна б було скоїти зло. У ньому б існування добра було б не помітне, а саме поняття беззмістовне. Бо добро це є вільний вибір на користь чогось хорошого. Вибір можливий, коли присутні хоча б два варіанти. А якщо людина чинить добрі справи, просто тому що не має можливості скоїти щось лихе, навряд чи можна розцінювати такий вчинок, як добро. Тут треба усвідомити весь ризик чинити добро та спокусу і солодкуватий присмак злого вчинку, зібрати свою волю, рішуче схилитись на користь доброго. За В. Ф. Гегелем зло необхідне як принцип суб’єктивної індивідуальності, котрий наша моральність має здолати, використавши усі ресурси духовного розвитку. Іноді особистості, що тільки формується необхідно пережити, усвідомити зло певною мірою, для того, щоб відчути внутрішні межі моральності, та надалі твердо діяти за законами добра. Це працює як щеплення для душі, зазначають фахівці в області педагогіки. Великий захисник гуманності та видатний педагог Януш Корчак писав: "Мій принцип – нехай дитя грішить. Бо ж у конфліктах із совістю і виробляється моральна стійкість". Але в набутті такого досвіду є і ризик, що людина схилиться на сторону зла. Вибір юної особистості значною мірою залежить від оточуючих її дорослих. Зло неминучий чинник у нашому житті. Дитина не може оминути його і не повинна, оскільки, як говорилося вище, саме реально пережитий сором і не награний страх допомагають сформувати глибоку щиру моральну стійкість, силу волі, щоб сторонитися злого. Саме такі внутрішні якості, на відміну від зовнішньої, поверхнево слухняності, до людині в одвічній і нескінченній боротьбі зі злом. Ця тема, потрапляючи у поле зору філософів не рідко набувала занадто широких узагальнень. Наприклад, за Гегелем коліщата історірухають користолюбство, жага влади, та інші низькі якості. У межах цієї діалектичної традиції категорії добра і зла є цілковито взаємоопосередковані та взаємопроникні, так що одне переходить в інше. Девізом цього філософського розуміння можна обрати слова Мефестофеля з невмирущого "Фауста" Гете: "Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого". А якщо розвинути цю думку, то випливає, що чим більше зла нам доведеться вчинити за для якось, наче б то, високої мети, тим і добро вийде могутніше та значуще. Такі погляди поширювались у соціальних просторах. Вкоренилась думка про те, що зло може виступати інструментом для досягнення блага. Втілюючись у реалії життя, вона породила моральну нерозбірливість у виборі засобів досягнення високих цілей. У межах доброчинної діяльності стало нормою скоєння зла, а від так, знайшли собі виправдання жорстокі вчинки диктаторів і тиранів.
Объяснение:
Ніцца,агресія,Руссо,Амман,Апенніни,Аргентина,ванна,Уссурі,Андорра,Шиллер,Жанна,Гавана,Мюллер,Марокко,Голландія,Абіссінія,абсолютизація,Канни,бравісимо,Брюссель,ірокез,ілюзіон,бароко,лібрето,Гессен,Галлія
Объяснение:
Ніцца — місто та комуна на південному сході Франції,
Жан-Жак Руссо- франко-швейцарський філософ-просвітник, письменник, композитор.
Амман-місто, столиця й головний промисловий центр Йорданського Хашимітського Королівства
Апенніни— гірська система в Італії
Уссурі — річка у Приморському і Хабаровському краях Росії, права притока Амура, природний державний кордон між Росією та Китаєм.
Андорра — князівство в Європі в Східних Піренеях