У якому з правил щодо пунктуації у безсполучникових складних реченнях допущена

помилка?

А. Двокрапка у безсполучниковому складному реченні ставиться тоді , коли наступна частина пояснює , розкриває зміст першої ;

Б. Якщо в першій частині безсполучникового складного речення вказується час дії, про яку говориться в другій , то між ними ставиться тире ;

В. Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється чи протиставляється , то між ними ставиться двокрапка ;

Г. Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну самостійність у змістовому відношенні , то між ними ставиться крапка з комою .

​

Що було б, якби я зупинив мить? Я нарешті-то став би думати, що роблю, що не так. Адже люди постійно метушаться, не ходять спокою, шукають спокою і не здобувають його. А чому? Я зараз вам розповім. От уявіть собі, у мене в руках чарівна паличка. Немає тут нічого смішного! Це правда. І я наказав їй, щоб вона зробила світ застиглим. І я бачу застиглих людей, які переходять дорогу собаку в незручній позі. Світ замір. А в очікуванні чого? Тут у мене виникає питання дуже не просте. А що таке життя? Для чого ми живемо? Заради кого чи для чого? Підлий кінець дістається кожному з нас. Ми всі помремо, і після нас нічого не залишиться. Або все що залишиться? Але що? Давайте подумаємо. Я живу, щоб у мене в майбутньому утворилася нова осередок суспільства. Щоб у старості мої діти і онуки допомагали мені. Людина живе повік. Але скільки разів ми чули про довгожителів. Вони справжні загадки природи. І ми живемо заради того, щоб побачити те майбутнє, яким ми собі його уявляємо.

 Кажуть, що людина за своє життя повинна посадити дерево, побудувати будинок і виростити дитину. Про будинки й дітей мені ще, мабуть, ранувато думати. А ось про дерева... 
     Я не розумію, як можуть деякі хлопці обламувати на деревах живі гілки, калічити кущі. Ще коли я був зовсім маленький, мама, гуляючи зі мною, звертала мою увагу на красу природи. І могутній дуб-велетень, і кучерявий клен з п'ятипалим листям, і струнка замислена берізка — вони ж просто казкові істоти. Хтось колись посадив саджанці, доглядав їх. Скільки років минуло, перш ніж виросли ці красені! 
     Нещодавно у нашому дворі екскаватор випадково зачепив дерево і зламав його. Перед вікнами зробилося якось порожньо і незатишно. «Нічого, синку, — сказав тато. — Скоро ми посадимо тут молоденьке деревце». Тато нагадав мені, що пересаджувати дерева треба восени або навесні, коли дерево .ще спить. Адже завжди можна ненароком пошкодити його корені. 
     Одного осіннього ранку, поки я ще спав, тато привіз маленький прутик з декількома гілочками. Коріння було дбайливо обгорнуте мішковиною. Після сніданку ми вибрали місце у дворі, працюючи по черзі, викопали досить глибоку яму. Тато старанно розпушив землю. Я обережно тримав саджанець, тато обережно обсипав землею його корені. Ми трохи вирівняли стовбур, досипали решту землі, зробили лунку. Потім я полив наше деревце. Тепер залишилось лише чекати. 
     Навесні з'явилися бруньки, потім маленькі листочки спочатку на кущах, потім на деревах. Наше дерево стояло голе, наче мертве. Мені вже здалося, що воно не оживе. Але... Одного дня я побачив, що бруньки наче трохи набубнявіли. А потім... Не повірите, за одну ніч усе змінилося. 
     «Це буде красуня липа», — сказав тато, коли вранці ми побачили на дереві маленькі листочки. Отже, перше дерево у своєму житті я вже посадив. А якою прекрасною стане наша Земля, якщо кожна людина зробить те саме — посадить одне дерево, а ще краще — два або три!