Убору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смолою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром із верховіття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк, -дятел порається.Аж он, під старою сосною, латка шишок рябіє. Ба! Ще одна впала. Ось де він, дроворуб!Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на хлопця. Здригнувся, хльоснув крилом по корі й зник, залишившиу вузенькому дуплі шишку. Хлопчикхотівдістати її й покуштувати, але передумав –і притулився вухом до стовбура. Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло, а внизу,під підошвами у хлопця, ворушилосякоріння –помираючи,соснаненаче стогнала...Хлопчина нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько й, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. Ліворуч від мосту чорніють калюжі, виграючи на сонці блискучими хвильками. А праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів. Лід гнеться, цьворохкає від берега до берега, здуваючись попереду ватаги, мов ковдра на сіні. З проломин цівками цебенить вода й заливає плесо.Завдання до тексту:Виписати відокремленіприкладки, означення,обставинита уточнювальні члени речення, вказавшиумови відокремлення.
Коти-це велика радість для кожного.Це милі створіння.Кажуть,що коти мають якусь енергію,що здатна вилікувати людину, зняти стрес або головний біль.Коти бувають різні по характеру та різні по породі. Можуть бути вредними,або лагідними та ніжними.
Моя улюблена порода-сіамська.Сіамські коти мають довгі лапи,блакитні очі,довгі вуха,гладке хутро.Вони грайливі, активні, і найголовніше, товариські.Але сіамські коти не люблять, коли смикають за вуха чи хвіст..Вони дуже люблять гратися з клубком ,або ганятися за мотузкою.За турботу та ласку,кішка відплатить вам ніжністю та добром.
Іноді калину порівнюють з молодою дівчиною, що весною вбирається в біле вбрання, а восени надягає багряні прикраси.
Кожної весни калина прокидаєтся і простягає свої тоненькі гілочки до сонця. Сонечко ж турботливо прикрашає їх звабливим білим цвітом, а згодом маленькими яскравозеленими листочками. Коли квітки оцвітають, то з"являються маленькі зелені намистинки. Восени вони достигають і червоніють, на радість пташкам. А листочки калини в цей час вбирають в себеусю палітру осінніх барв.