Учому полягає естетика тексту філіппінського генерала д. макартура?

молодість — це не вік людини, це стан її душі, твердість волі, сила уяви, змога закохуватися, перевага відваги над стра­хом, захоплення й подорожами, висока працездат­ність людини. ніхто не стає старішим через те, що прожив ба­гато років. люди старіють лише тоді, коли позбуваються своїх ідеалів. роки морщать чоло, але втрата ентузіазму залишає зморшки на душі
якщо ваше серце довго сприйматиме красу, радість, відвагу, велич і силу від землі, люди­ни й вічного, ви тривалий час залишатиметеся
а коли у ваше серце проникнуть песимізм і цинізм, тоді ви справді постаріє (за д. макартуром).

Незабаром у наші віконця загляне весна.

Сьогодні неодмінно я отримаю хорошу оцінку.

У парку непорушно стояв старезний дуб.

Ластівки над річкою літали не високо, а низько.

Під час подорожі нам було ніде переночувати.

При похолоданнях лебеді нізащо б не залишилися на рідній землі.

Коли вчителька викликала мене до дошки, я нітрохи не перелякалась.

Перед виступом ведучий побажав мені ні пуху ні пера.

Робота будівельника була виконана ні в тин ні в ворота.

Я не міг повернутися ні туди ні сюди.

Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник  та Прикметник. І були вони добрими  друзями.  В кожного була своя роль, своє значення в українській мові.

Та якось, одного разу  вирішив Прикметник, що він головніше від  Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.

Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.

І пішов до Іменника просити пробачення.

Прийшов і говорить:   " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.Пробач мені ".  І звичайно Іменник пробачив Прикметника.

І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.