Не було ще такого літнього ранку,— хіба вже каміння з неба,— щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах. Почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає в кишеню круглу бляшану баночку з великими й малими рибальськими гачками, вудки в руки і — гайда до річки. Йде помалу, бо, як сам каже, ноги вже не козацькі — болять од старості.А надворі світає й світає. На луках туманець при самій траві стелеться, лелеки вздовж болота походжають — як матроси: у чорних штанях та білих-пребілих сорочках. Походжають, походжають на своїх тонких та довгих ногах, потім, дивись, ізнявся котрийсь, полетів, а в червоному дзьобі — жабеня: дітям своїм, лелеченятам, сніданок поніс.
— Ба! — скаже тоді Арсен, задерши голову до лелеки.— Ухопив, кажеш? Ну, неси, неси, погодуй своїх голопуцьків.
І чимчикує собі далі. Вудки на плечі колих-колих, гачки в баночці брязь-брязь... Уже й до річки недалеко. Вологою з лісу потягло та мокрою глиною з круч.
На річці теж туман. Та такий густий, що й води крізь нього не видно, а тільки чути, як вона шепелявить у кущах верболозу — течія сильна.
— Кахи, кахи! — закашляє Арсен, бо важко йому в тумані дихати.
А з-під кручі котрийсь ранній рибалка:
— Ану, діду, не кашляйте лишень, бо всю рибу порозганяєте! — жартує.
Постоє Арсен трохи над кручею, погомонить з рибалкою та й покашляє далі. Тільки-но вибухає Арсен своє «кахи!», так поперед нього або сонний заєць підскочить і дремене геть, або припутень з гнізда зірветься, або вепр злякано хрокне й затріщить сухим хмизом, тікаючи... Бояться лісовики дідового кашлю.
Іти Арсенові недалеко: до того місця, де верба у воду впала, як він був ще молодий. Упала та й досі лежить, бо таки міцно вчепилася корінням за кручу.
Якої тільки риби не водиться біля тої верби дідової! Вдень соми-вусачі в корчакуватому гіллі сплять, уночі вайлуваті лящуки та дужі, як воли, коропи поміж тим гіллям нишпорять, смакуючи варене зерно, що його дід на дно сипле для принади. А вранці ще й прудкі краснопері в'язі навідуються — тож ловиться Арсенові рибка щоднини.
Тільки одного разу не прийшов Бушля до річки. Усі рибалки, що вудили в той ранок, страх як здивувалися. Міркували і сяк і так:
може, занедужав старий, може, заспав, бо в таких літах на зорі тільки й спиться, а вночі думки всякі в голову лізуть та привиди — старече безсоння. Аж воно не захворів Арсен і не заспав.
А сталося от що.
Вставши, як і завжди, раненько, прихопив Арсен своє рибальське начиння та й пішов з двору. На небі, поміж хмарами, ще висів блідий ріжок місяця, а на сході вже біліла вузенька смужка світанку. Арсен пристояв біля повітки, обмірковуючи, що його робити: прийти до річки в отаку рань — поплавків на воді ще не буде видно, до того ж попереду Крута балка. Про цю балку він за все своє життя наслухався таких жахів, що й зараз, на старості, побоювався вночі тієї чорної прірви при самій стежці до річки. То бачили в ній вовка, що ніс на спині ягня з колгоспівської кошари, то чули, як там щоночі плакав або реготав пугач на самотньому всохлому кленові... Арсен знав, що все те могло бути, знав і те, що справжній страх не такий уже й страшний, як вигаданий. Тож, зміркувавши так, вирішив іти: що буде, те й буде.
Крута балка починалася одразу ж за селом. На підході до неї Арсен, обзиваючи себе «боягузом» та «як малою дитиною», стишив ходу й ступав майже нечутно. Місяць стояв низько, вже не зазирав у балку, тому в ній панувала темрява і чаїлася якась недобра тиша. Аж раптом попереду, неподалік од Арсена, щось завовтузилося й зашелестіло. Старий зупинився і, затамувавши подих, уп'явся очима в те місце, звідки чулася вовтузня. Незабаром з балки виповзло на стежку щось біле, як шмат полотна. Завмерло на хвилю, потім обернулося на місці й посунуло просто на Арсена. Відчуваючи, як по спині мурахами побіг морозець, Арсен хутко скинув з плеча вудки й наставив їх перед себе.
— Ба! — скаже тоді Арсен, задерши голову до лелеки.— Ухопив, кажеш? Ну, неси, неси, погодуй своїх голопуцьків.
І чимчикує собі далі. Вудки на плечі колих-колих, гачки в баночці брязь-брязь... Уже й до річки недалеко. Вологою з лісу потягло та мокрою глиною з круч.
На річці теж туман. Та такий густий, що й води крізь нього не видно, а тільки чути, як вона шепелявить у кущах верболозу — течія сильна.
— Кахи, кахи! — закашляє Арсен, бо важко йому в тумані дихати.
А з-під кручі котрийсь ранній рибалка:— Ану, діду, не кашляйте лишень, бо всю рибу порозганяєте! — жартує.
Постоє Арсен трохи над кручею, погомонить з рибалкою та й покашляє далі. Тільки-но вибухає Арсен своє «кахи!», так поперед нього або сонний заєць підскочить і дремене геть, або припутень з гнізда зірветься, або вепр злякано хрокне й затріщить сухим хмизом, тікаючи... Бояться лісовики дідового кашлю.
Іти Арсенові недалеко: до того місця, де верба у воду впала, як він був ще молодий. Упала та й досі лежить, бо таки міцно вчепилася корінням за кручу.
Якої тільки риби не водиться біля тої верби дідової! Вдень соми-вусачі в корчакуватому гіллі сплять, уночі вайлуваті лящуки та дужі, як воли, коропи поміж тим гіллям нишпорять, смакуючи варене зерно, що його дід на дно сипле для принади. А вранці ще й прудкі краснопері в'язі навідуються — тож ловиться Арсенові рибка щоднини.
Тільки одного разу не прийшов Бушля до річки. Усі рибалки, що вудили в той ранок, страх як здивувалися. Міркували і сяк і так:
може, занедужав старий, може, заспав, бо в таких літах на зорі тільки й спиться, а вночі думки всякі в голову лізуть та привиди — старече безсоння. Аж воно не захворів Арсен і не заспав.
А сталося от що.
Вставши, як і завжди, раненько, прихопив Арсен своє рибальське начиння та й пішов з двору. На небі, поміж хмарами, ще висів блідий ріжок місяця, а на сході вже біліла вузенька смужка світанку. Арсен пристояв біля повітки, обмірковуючи, що його робити: прийти до річки в отаку рань — поплавків на воді ще не буде видно, до того ж попереду Крута балка. Про цю балку він за все своє життя наслухався таких жахів, що й зараз, на старості, побоювався вночі тієї чорної прірви при самій стежці до річки. То бачили в ній вовка, що ніс на спині ягня з колгоспівської кошари, то чули, як там щоночі плакав або реготав пугач на самотньому всохлому кленові... Арсен знав, що все те могло бути, знав і те, що справжній страх не такий уже й страшний, як вигаданий. Тож, зміркувавши так, вирішив іти: що буде, те й буде.
Крута балка починалася одразу ж за селом. На підході до неї Арсен, обзиваючи себе «боягузом» та «як малою дитиною», стишив ходу й ступав майже нечутно. Місяць стояв низько, вже не зазирав у балку, тому в ній панувала темрява і чаїлася якась недобра тиша. Аж раптом попереду, неподалік од Арсена, щось завовтузилося й зашелестіло. Старий зупинився і, затамувавши подих, уп'явся очима в те місце, звідки чулася вовтузня. Незабаром з балки виповзло на стежку щось біле, як шмат полотна. Завмерло на хвилю, потім обернулося на місці й посунуло просто на Арсена. Відчуваючи, як по спині мурахами побіг морозець, Арсен хутко скинув з плеча вудки й наставив їх перед себе.
зібгати
зібраний
зібрання
зібраність
зібрати
зів
зівака
зівання
зівати
зівнути
зігнаний
зігнання
зігнати
зігнений
зігнити
зігнорований
зігнорованість
зігнорувати
зігнути
зігнутий
зігнутість
зіграний
зіграність
зіграти
зігрівальний
зігрівання
зігрівати
зігріваючи
зігріти
зігрітий
зідан
зідравши
зідраний
зідрано
зідрати
зіжмаканий
зіжне
зіжнемо
зіжнете
зіжнеш
зіжну
зіжнуть
зізнавати
зізнання
зізнатися
зізнаючись
зійти
зілина
зілинка
зілиночка
зілля
зіллястий
зіллячко
зімбабве
зімбабвійка
зімбабвійський
зімбабвієць
зімбардо
зімкнений
зімкнення
зімкненість
зімкнути
зімкнутий
зімкнутися
зімкнутість
зімлілий
зімліти
зімпровізований
зімпровізувати
зімітувати
зіна
зінаїда
зіндукований
зінедін
зіниця
зіничний
зінкевич
зіновать
зіновій
зінтегрований
зінченко
зіньківський
зініційований
зініціювати
зіперти
зіпершись
зіпре
зіпремо
зіпремось
зіпремося
зіпрете
зіпретесь
зіпретеся
зіпреться
зіпреш
зіпрешся
зіпри
зіпрись
зіпру
зіпрусь
зіпруся
зіпруть
зіпруться
зіпрілий
зіпрілість
зіпріти
зіпріть
зіпріться
зіпсований
зіпсовано
зіпсованість
зіпсування
зіпсувати
зіпсутий
зіпсуття
зіпсутість
зіпхнути
зір
зірваний
зірвання
зірвати
зірвиголова
зірка
зіркатий
зіркий
зірковий
зірковість
зіркоплавання
зіркоподібний
зіркоподібність
зіркість
зірниця
зірничка
зіронька
зіронізувати
зірочка
зірочник
зірчастий
зірчастість
зіскакування
зіскакувати
зіскакуючи
зіскановувати
зісковзування
зісковзувати
зіскок
зіскочити
зіскребти
зіскрібання
зіскрібати
зісподу
зіставити
зіставлений
зіставлення
зіставленість
зіставляння
зіставляти
зіставляючи
зіставний
зістарений
зістикування
зістикувати
зістрибнути
зістрибування
зістрибувати
зіструганий
зіта
зітканий
зіткати
зіткнення
зіткнути
зітнути
зітре
зітремо
зітремось
зітремося
зітрете
зітретесь
зітретеся
зітреться
зітреш
зітрешся
зітри
зітрись
зітру
зітрусь
зітруся
зітруть
зітруться
зітріть
зітріться
зітхання
зітхати
зітхатися
зітхаючи
зітхнути
зітхнутися
зіходити
зішкребти
зішкрібати
зіштовхнути
зіштовхувати
зіштовхуючи
зіштовхуючись
зіщулений
зіщулити
зіщулюватися