Укажіть безсполучникове складне речення, частини якого синтаксично рівноправні.
А Після пам’ятної втечі у грозову ніч кінь дуже змінився: він став передбачливіший та обережніший.
Б Вітер в гаї не гуляє — вночі спочиває.
В Шевченко застав лисянського дяка-маляра за роботою: він сидів у повітці і на дошці починав малювати якогось святого.
Г У житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі.
Укажіть безсполучникове складне речення, синонімічне складнопідрядному реченню.
А Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті.
Б У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника.
В Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі.
Г Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря.
Укажіть безсполучникове складне речення, у якому друга частина розкриває або доповнює зміст першої.
А Але він не міг того зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям.
Б Але нелегко було знайти вихід: довкола їжилися обриви скель.
В Тільки Тоня як гляне в той бік, то мимоволі здригнеться: так по-дурному могли б загинути вони із Віталиком!
Г А вдома у нього справжнісінькі чудеса: цієї весни хлопець сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила й невловне!
Укажіть безсполучникове складне речення, у якому друга частина зазначає причину того, про що говориться в першій.
А Кузька задки виборсався з-під порога, оглядівся й завмер од переляку: край розсадника, високо підкидаючи землю довгим писком, рився величезний вепр.
Б Селом знову розносились голоси: дівчата йшли ворожити.
В Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують.
Г Кожна деревина має свій образ: ось цей в’язистий граб нагадує вузлуватого й міцного дядька Семена.
Укажіть безсполучникове складне речення, у якому зміст частин протиставляється або зіставляється.
А Дощ надворі — восени хліб у коморі.
Б А зійдеш на пагорб — перед тобою вдалині, за маревом сонця, блакитніє оте високе, вершечок мрії дитячої.
В Це ще не сльози — це квітуча вишенька.
Г Менше вкусиш — більше ковтнеш.
Укажіть безсполучникове складне речення, у якому перша частина зазначає умову дії, що названа в другій.
А Минув рік, минув другий — козака немає.
Б Сіроманець уже не котився — його котив вітер.
В Тільки став, задер голову — птаха вже занепокоїлась, заворушилась.
Г Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину.
Укажіть безсполучникове складне речення, у якому друга частина виражає наслідок, висновок з дії, що названа в першій.
А Вітер в гаї не гуляє — вночі спочиває.
Б Уже немає хмар — то табуни сполоханих, розпужаних диких коней скільки духу мчаться понад хатами.
В А ясновельможний на воронім коні блисне булавою — море закипить.
Г То не хмара — біла пташка хмарою спустилась.
Укажіть безсполучникове складне речення, у якому ставиться крапка з комою (розділові знаки пропущено).
А У садку ворушилося чорне як гадюччя гілля стьобало по туго напнутих дротяних розтяжках поміж низькими стовбурами яблунь та вишеньок білів сніг.
Б Тихо дзвонить хвоя смерек тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі плачуть дзвінки корів.
В Зелена отава царинок розцвіталася раптом вздовж Черемошу плив різнобарвний потік.
Г Довгі плакучі трави крили тепер боки гори дзвінки корів обзивались як далеке зітхання.
Укажіть безсполучникове складне речення, у якому ставиться двокрапка (розділові знаки пропущено).
А Життя тут й жорстоке побут суворий стихії лютують цілорічно в людини немає помічників самі лиш супротивники вороги.
Б Коні шарпалися з рук хропли видно зачули Сіроманця.
В А скрізь на обрії небо було чисте й голубе лише де-не-де лежали на ньому золотаві хмарки.
Г Сонце не пекло вже тільки гріло ласкаво вітрець ніде не прокидався ні один лист не ворушився.
Укажіть безсполучникове складне речення, у якому ставиться тире (розділові знаки пропущено).
А Сій вчасно вродить рясно.
Б От і горобці зацвірінчали десь високо-високо либонь за хмарами чується пісня жайворонкова.
В Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу з поля не вгавали перепілки в скирті не спалося мишам з озера сплескувала риба.
Г Йти йому з лісу не хочеться звик тут за літо серед зеленого шуму дерев тиші та ясного сонечка.
Укажіть речення, у якому є пунктуаційна помилка.
А На луках туманець при самій воді стелеться — лелеки вздовж болота походжають.
Б Сонце гріє вітер виє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину.
В Довгенько так вони сиділи обоє: Арсен сидів у човні, бушля — на Арсенові.
Г Але не встиг Кузька зробити й двох своїх крочків, як зупинився, вкрай здивований: біля казанка з кашею стояв гайворон з опалим на землю крилом і діставав дзьобом пахуче їстиво.
В образі жінки Тарас Шевченко традиційно втілює узагальнений олюднений образ України, яка уявляється йому незахищеною істотою, що втратила свої часи раю. Тому, можливо, поет вдається у своїх творах переважно до образів жінок-покриток, ославлених, зневажених, але прекрасних у своїй материнській любові, своїй чистоті.
У тому шляху, який протягом життя проходять героїні творів Т. Г. Шевченка, немовби втілюється цілий шлях людства, що його необхідно пройти для морального очищення, одухотворення.
Коли ми говоримо про жіночу долю в творах Т. Шевченка, на думку спадають перш за все три його знамениті поеми: «Катерина», «Наймичка» і «Марія».
Написані в різні періоди, ці поеми істотно відрізняються за стилем, за авторськими настановами. У «Катерині» переважає романтична піднесеність, у «Наймичці» — змалювання конкретної життєвої ситуації, у «Марії» — прагнення символічного узагальнення. Однак всі три твори дуже тісно пов’язані між собою cхожістю життєвого конфлікту вони немовби становлять цілісний триптих. Євген Сверстюк писав з цього приводу: «Якщо «Катерина» —поема-притча про зневажену й зруйновану любов, що не вміла шануватися, здатну світити за всяких обставин, то «Марія» — поема-міф про святу любов, яка в людській душі возобновилась і досі світить в «душі скорбящій і убогій».
В образах трьох жінок Шевченко немовби подає три сходинки наближення людини до вічних істин, до мудрості й краси.
Усі три жінки опинилися в однаковій ситуації — народили позашлюбну дитину, і це стосується навіть біблійної Марії, яку поет робить земною жінкою і, водночас, символом чистої жіночності, материнства.
Усі три жінки — Катерина, наймичка Ганна, Марія — вродливі, добрі, лагідні, смиренні. Вони через свою наївну щирість чинять гріх і стають покритками.
В образі Марії це суперечить біблійній оповіді, адже ми знаємо про непорочне зачаття її. Однак не слід вбачати в цьому атеїстичних поглядів Т. Шевченка, скоріше за все, таке навмисне «зниження» образу потрібне було йому для більшої правдивості зображення.
Катерина стоїть ніби на найнижчій сходинці цього душевного очищення. Найтяжчий гріх її полягає в тому, що вона наклала на себе руки і відступила перед силою зла, уособленого в образі москаля, тобто мимоволі дала йому більшу силу, прирікаючи на смерть свого власного сина. Отже, Катерина виявила слабкість, схибила перед своїм материнським обов’язком.
Автор не засуджує героїню за її слабкість, а навпаки, жаліє. Бо вона є уособленням усіх слабких і беззахисних, тих, хто потребує опіки сильних, хто потребує віри й терпіння.
Наймичка Ганна — це сильніша людина, яка віддала своє життя синові, виховала його, була з ним поруч. Тобто вона спокутувала свій гріх щоденним стражданням і працею, зробивши все задля щастя сина.
Іван Франко так оцінив цей образ: «Наймичка — натура безмірно глибока, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забувати про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини».
І найвищий щабель краси материнської любові, чистоти почуття — це Марія. Плід її жіночого гріха став нням для всього людства. А після розп’яття Христа, свого Сина, Пречиста Діва знайшла в собі сили надихнути своїм «святим огненним словом» апостолів, що виявилися «нетвердими й душеубогими» людьми. Ця слабка й змучена жінка єдина в тяжку годину не втратила віру, понесла естафету добра, не дала йому зникнути, тобто віддала себе у жертву людству, яке вбило її сина. Жертва цієї матері — це символ всепрощення й любові до всього сущого, символ вищої мудрості, яка цінніша за сьогоденні інтереси, почуття й образи.
Іван Франко дав дуже високу оцінку третій поемі Т. Шевченка: «Шевченкову поему «Марія» треба зачислити до найкращих, найглибше задуманих та гармонійно викінчених поем Шевченка. Вона займає визначне, з деякого погляду навіть перше місце між поемами Шевченкової поетичної творчості» .
Марія стала загальним ідеалом людини у Шевченковому «Кобзарі»:
О світе наш незаходимий!
О ти, пречистая в женах!
Благоуханний сельний крине!
Шевченко надає жінці визначну роль у творенні українського національного життя. Так, у «Катерині» він перш за все підкреслює, що дівчина українка, й за моральними якостями протиставляє її «москаликові». Жінка для Шевченка — хранителька родинного вогнища, продовжувач роду. Жінка зберігає затишок оселі й мову, якої навчає своїх дітей. Саме на жінку, як ми бачимо в поемі «Марія», поет покладає роль у нні людства від зла й нелюбові. І долі жінок з поем Т. Г. Шевченка відображають загальну долю людства й українського народу. А отже, і його сподівання на відродження.