Укажіть їх вид, підписавши олівцем над кожним: П (простий), СДП ( складений дієслівний присудок), СІП ( складений іменний присудок). 1. Я не можу вже більше мовчати. 2. Ніколи не питимуть ворожі коні воду у Дніпрі.
3. Срібло роси починає тремтіти туманцем на траві.
4. Сьогодні сніг іти вже поривався.
5. Від щастя вона стрибала по кімнаті й голосно сміялась.
6. Будь гордим же, не зраджуй серця ти.
7. Ніч була дивовижна і ніби неземна своєю красою.
8. Калина є унікальною лікарською рослиною.
9. Нехай наше життя пишно цвіте.
10. Він і бровою не повів, розповідав далі.
11. Після цих новин мені зробилось тоскно.
12. Будьте, люди, добрі та веселі!
Объяснение:
Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"
До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...
-Привіт!
-Я дуже рад,що ти не забув про мій день народження!
-Та ну що ти,(твоё имя),хіба я міг забути про таке свято найкращого друга?!
-Авжеж ні,але таких привітань я не очікував.
-Щось ти вигадуешь,я звичайно привітав тебе.
-Ні,мені було приємно як ніколи,ніхто з моїх друзів не привітав мене так.
-Годі тобі,я рад,що тобі сподобалось.
-А твій подарунок,це ж справжній скарб для мене.
-Я дуже довго шукав його для тебе,бо мені важливо зробити тобі приємно.
-Тобі це вдалось!
-Дякую!
-Розповідай,де ти його купив?
-Ні,це ж подарунок!
-Та й що,мені дуже цікаво.
-Ні,навіть не проси.
-Добре.
-Мені вже час йти додому.
-Бувай.