Укажіть правильне твердження. (Кількість балів 1.00) A Частка може бути членом речення. Б Частка з'єднує однорідні члени речення. В Частка надає реченню чи окремим його членам певних відтінків значення. г з усіма дієсловами частка не пишеться окремо.
Пам'ятник Тарасу Шевченко знаходиться в центрі міста. Висота постаті становить 4,45 м. Пам'ятник відкрито 24 серпня 1992 році. Він вкритий з мармору та чорного заліза. Це придає пам'ятнику шанобливого ставлення до українського поета. На витворі мистецтва гарно зображено його серйозне, округлене обличчя. А очі видають вигляд, самого поета. Люди дуже полюбляють фотографуватися, біля пам'ятника Шевченку, адже - це символ української творчості.Отже, цей витвір мистецтва, зроблений тяжкою роботою архітектора, який прославився по всіх куточках світу.
Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню: “Зоре моя вечірняя” Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Вітки розпустила, А над самою водою Верба похилилась. Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового. Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів. А більше всього мені подобається мамин голос – тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось до або її втішити. Адже вона – моя найрідніша людина!
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.
А більше всього мені подобається мамин голос – тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось до або її втішити. Адже вона – моя найрідніша людина!