Укажіть речення, у якому правильно виділено звертання
А Було це люди, на Петра Капусника, якраз на самий сонце поворот.
Б У мене пане, слово не куповане, і я його не продаю.
В Що зробиш мила, як таке життя?
Г Знаскока тут не можна, тут, запорожче, треба Соломона.
2. Укажіть речення зі вставним словом
А Здається, лебеді щось забирають із рідної землі.
Б Мамо, іде вже весна.
В Усе на землі прагне сонця, спокою, радості, волі.
Г Мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі.
3. Установіть речення з поширеним звертанням
А Вечірнє сонце дякую за день.
Б Гетьмани гетьмани аби-то ви встали.
В О Боже які ми не навчені!
Г Україно ти моя молитва ти моя розпука світова.
4. Оберіть вставні слова, що вказують на джерело повідомлення
А вибачте, будь ласка, дозвольте вас
Б по-моєму, по-твоєму, кажуть, за словами
В зверніть увагу, уявіть собі, зрозумійте
Г очевидно, напевно, здається, мабуть
5. Укажіть речення, у якому вигук не відділяється від звертання комою
А О слово рідне що без тебе я.
Б Ой мамо болить моє серце.
В О рятуй мене любий Візьми мене з собою.
Г Гей ти поле колоскове молодість моя.
6. Знак оклику при звертанні вживається в реченні:
А Мій рідний сину бійся нічиїх, вони завжди безликі і холодні.
Б Ти наше диво калинове кохана материнська мово.
В О слово рідне Орле скутий Чужинцям кинуте на сміх!
Г Не вам в мережаній лівреї донощики і фарисеї за правду пресвятую стать.
7. Звертання або вставні слова не передають ставлення до адресата в реченні:
А Спи дитиночко кохана! Баю, люлі, бай.
Б Це була, по-перше, держава з необмеженою владою монарха над підлеглими.
В Пробач мені, далекий друже, що згадку затягли дими, хоч у свої серця байдужість
не смієм поселяти ми.
Г Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем!
8. Фразеологізмом є вставна конструкція в реченні:
А Скачи, Данило, хоч тобі не мило.
Б Хапай, Петре, поки тепле.
В Тепер само собі стоїть деревце молоденьке, сміється, шелестить (раденьке, що
дурненьке!)
Г Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай!
9.Установіть відповідність між реченням та його характеристикою
1. з однорідними додатками
2. з узагальнювальним словом
3. зі звертанням
4. із вставним словом
А Правду і кривду працю й науку пісню і дружбу в жтті я пізнав.
Б Слово моя ти єдиная зброє Ми не повинні загинуть обоє.
В Насправді ж музика – це все і спів і чистота й птахи ці і хмаровиння й твердість
криці.
Г І степ видно навкруги до самого здається Чорного моря.
Д Співають плачуть соловʾї і бʼють піснями в груди.
10. Установіть відповідність між реченням і вставним словом (словосполученням) за
указаним у дужках значенням.
1. Погода зіпсувалась, (відтінок припущення) буде штормове попередження.
2. Сонце сховалось за хмари, (відтінок незадоволення) буде дощ.
3. Десь на обрії блиснуло, (відтінок впевненості) буде гроза.
А Як на зло;
Б принаймні;
В мабуть;
Г безперечно.
Всякий муж, молящийся или пророчествующий с покрытою головою, постыжает свою голову.
И всякая жена, молящаяся или пророчествующая с открытою головою, постыжает свою голову, ибо это то же, как если бы она была обритая.
Ибо если жена не хочет покрываться, то пусть и стрижется; а если жене стыдно быть остриженной или обритой, пусть покрывается.. .
Не сама ли природа учит вас, что если муж растит волосы, то это бесчестье для него, но если жена растит волосы, для нее это честь, так как волосы даны ей вместо покрывала?
А если бы кто захотел спорить, то мы не имеем такого обычая, ни церкви Божии.
То есть дана рекомендация женшинам покрывать голову в церкви (что в настояшее время и делается в большинстве церквей) , а мужчине, наоборот, снимать головной убор.
Никакого основания для утверждения, что христианки должны всегда носить платок, нет. Апостол Павел в одном из своих посланий сказал, что "жена молящаяся и пророчествующая" с непокрытой головой "пристыжает свою голову". Другими словами, если женщина молится или пророчествует, она должна покрыть голову. Платок в этом случае - знак, что женщина служит Богу.
У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…