Укажіть речення, у якому відокремлюється вигук (окремі розділові знаки опущено). 1-о господи, прости нам цю 2-о вітре, напни паруси! 3-о це дуже смачна страва! 4-о сину мій, не забувай про мене!
ответ: Жила-була літера П. Вона виділялася серед інших літер Алфавіту. Літера П була дуже гарною. У неї було дві ніжки та пряма, горизонтальна спинка. Літера П добре співала, танцювала, стрибала. Вважалося, що вона найчарівніша, найпроникливіша, найсвятковіша літера.
Але найбільше буква П любила подорожувати.
Вона бачила піраміди, милувалася узбережжям. Вона подорожувала пароплавом і поїздом. Якось доля закинула літеру П у таку далечінь, де вона раніше не бувала.
То була дуже тепла територія. На ній росли папороті та плющі. Там, не таючись, ходили павіани, сміливо літали папуги.
І ось одного разу буква П побачила приголомшливу птицю. Спочатку вона здалася їй чарівною. Вона ходила з високо піднятою головою, ступала велично, царственно. Літера П дивилася на неї із захопленням.
Але раптом прекрасний птах виріс прямо на очах. Вона стала величезною. Її хвіст став схожим на гігантське віяло. Буква П злякалася, вона вирішила, що чарівний птах розлютився на щось, і їй, букві П, зараз невтішитися. І тоді Алфавіт позбудеться найрозумнішої літери на світі.
Але прекрасний птах і не думав нікого ображати. Вона просто підняла своє чарівне пір'я за звичкою, а також через чудову погоду.
— Який гарний птах – павич ів маленький жучок-повзучок, що зупинився неподалік літери П.
- Павич! — вигукнула літера П. — Як же я не здогадалася, що це саме він.
І вона почала пурхати. Адже вона була найбільшою літерою Алфавіту. Павич з усмішкою глянув на неї, кивнув, як старій знайомій, і пішов далі.
А буква П довго дивилася йому вслід, милуючись прекрасним віялом.
Надвечір вона поспішила додому, до Алфавіту.
— Швидше, скоріше додому! Треба розповісти іншим літерам Алфавіту про павич, про найкрасивішого у світі птаха!
ответ:Жила-была буква П. Она выделялась среди других букв Алфавита. Буква П была очень красивой. У неё было две ножки и прямая, горизонтальная спинка. Буква П хорошо пела, плясала, прыгала. Считалось, что она самая прелестная, самая проницательная, самая праздничная буква.
Но больше всего буква П любила путешествовать.
Она видела пирамиды, любовалась побережьями. Она путешествовала на пароходе и на поезде. Как-то раз судьба забросила букву П в такую даль, где она раньше не бывала.
Это была очень теплая территория. На ней росли папоротники и плющи. Там, не таясь, прогуливались павианы, смело летали попугаи.
И вот однажды буква П увидела потрясающую птицу. Поначалу она показалась ей прелестной. Она ходила с высоко поднятой головой, ступала величаво, царственно. Буква П смотрела на неё с восторгом.
Но вдруг прекрасная птица выросла прямо на глазах. Она стала огромной. Её хвост стал похож на гигантский веер. Буква П испугалась, она решила, что прелестная птица разозлилась на что-то, и ей, букве П, сейчас несдобровать. И тогда Алфавит лишится самой понимающей буквы на свете.
Но прекрасная птица и не думала никого обижать. Она просто подняла свои прелестные перья по привычке, а также по причине отличной погоды.
— Какая красивая птица – павлин маленький жучок-ползучок, остановившийся недалеко от буквы П.
— Павлин! — воскликнула буква П. – Как же я раньше не догадалась, что это именно он.
И она начала порхать. Ведь она была самой порхающей буквой Алфавита. Павлин с улыбкой посмотрел на неё, кивнул, как старой знакомой, и пошел дальше.
А буква П долго смотрела ему вслед, любуясь прекрасным веером.
К вечеру она заторопилась домой, в Алфавит.
— Скорее, скорее домой! Надо рассказать другим буквам Алфавита о павлине, о самой красивой в мире птице!
ответ: Жила-була літера П. Вона виділялася серед інших літер Алфавіту. Літера П була дуже гарною. У неї було дві ніжки та пряма, горизонтальна спинка. Літера П добре співала, танцювала, стрибала. Вважалося, що вона найчарівніша, найпроникливіша, найсвятковіша літера.
Але найбільше буква П любила подорожувати.
Вона бачила піраміди, милувалася узбережжям. Вона подорожувала пароплавом і поїздом. Якось доля закинула літеру П у таку далечінь, де вона раніше не бувала.
То була дуже тепла територія. На ній росли папороті та плющі. Там, не таючись, ходили павіани, сміливо літали папуги.
І ось одного разу буква П побачила приголомшливу птицю. Спочатку вона здалася їй чарівною. Вона ходила з високо піднятою головою, ступала велично, царственно. Літера П дивилася на неї із захопленням.
Але раптом прекрасний птах виріс прямо на очах. Вона стала величезною. Її хвіст став схожим на гігантське віяло. Буква П злякалася, вона вирішила, що чарівний птах розлютився на щось, і їй, букві П, зараз невтішитися. І тоді Алфавіт позбудеться найрозумнішої літери на світі.
Але прекрасний птах і не думав нікого ображати. Вона просто підняла своє чарівне пір'я за звичкою, а також через чудову погоду.
— Який гарний птах – павич ів маленький жучок-повзучок, що зупинився неподалік літери П.
- Павич! — вигукнула літера П. — Як же я не здогадалася, що це саме він.
І вона почала пурхати. Адже вона була найбільшою літерою Алфавіту. Павич з усмішкою глянув на неї, кивнув, як старій знайомій, і пішов далі.
А буква П довго дивилася йому вслід, милуючись прекрасним віялом.
Надвечір вона поспішила додому, до Алфавіту.
— Швидше, скоріше додому! Треба розповісти іншим літерам Алфавіту про павич, про найкрасивішого у світі птаха!
ответ:Жила-была буква П. Она выделялась среди других букв Алфавита. Буква П была очень красивой. У неё было две ножки и прямая, горизонтальная спинка. Буква П хорошо пела, плясала, прыгала. Считалось, что она самая прелестная, самая проницательная, самая праздничная буква.
Но больше всего буква П любила путешествовать.
Она видела пирамиды, любовалась побережьями. Она путешествовала на пароходе и на поезде. Как-то раз судьба забросила букву П в такую даль, где она раньше не бывала.
Это была очень теплая территория. На ней росли папоротники и плющи. Там, не таясь, прогуливались павианы, смело летали попугаи.
И вот однажды буква П увидела потрясающую птицу. Поначалу она показалась ей прелестной. Она ходила с высоко поднятой головой, ступала величаво, царственно. Буква П смотрела на неё с восторгом.
Но вдруг прекрасная птица выросла прямо на глазах. Она стала огромной. Её хвост стал похож на гигантский веер. Буква П испугалась, она решила, что прелестная птица разозлилась на что-то, и ей, букве П, сейчас несдобровать. И тогда Алфавит лишится самой понимающей буквы на свете.
Но прекрасная птица и не думала никого обижать. Она просто подняла свои прелестные перья по привычке, а также по причине отличной погоды.
— Какая красивая птица – павлин маленький жучок-ползучок, остановившийся недалеко от буквы П.
— Павлин! — воскликнула буква П. – Как же я раньше не догадалась, что это именно он.
И она начала порхать. Ведь она была самой порхающей буквой Алфавита. Павлин с улыбкой посмотрел на неё, кивнул, как старой знакомой, и пошел дальше.
А буква П долго смотрела ему вслед, любуясь прекрасным веером.
К вечеру она заторопилась домой, в Алфавит.
— Скорее, скорее домой! Надо рассказать другим буквам Алфавита о павлине, о самой красивой в мире птице!
Объяснение: