Укажіть речення ,в якому вставне слово має значення впевненості :
1. Раз ласуни, як водиться у них , поснідать добре захотіли захотіли.
2.Правда ,дими враз щезли.
3.Видно ,нам знову доведеться йти пішки.
4.У північ,може, в південь, на світанні ми пригорнемося до рідної землі
Ми не можемо побачити час, але саме за до його ми вимірюємо наше життя. Виходить, що час існує, хоч його не можна взяти руками, стиснути або розтягнути за власним бажанням.
Іноді нам здається, що час іде так повільно! Наприклад, коли чекаєш кінця уроку. А веселий день, повний розваг, скінчується так швидко! Важко повірити, що години та хвилини завжди однакові.
Вважається також, що ми не можемо керувати часом. Наприклад, я не можу повернутися в учорашній день та відповісти на минулому уроці краще, ніж я відповів тоді. Або помандрувати у середньовічну Англію та поспілкуватися там з лицарями. Та епоха уже минула, її не можна повернути.
Але все одно я можу володіти часом, хоча б частково. Можна запланувати свої справи, зробити графік та встигнути все, що потрібно. Тоді час буде проведений корисно: у навчанні, спорті, читанні книжок тощо. А можна згаяти його на якісь непотрібні заняття. Люди часто бідкаються, що їм не вистачає часу, а самі витрачають його на плітки, пусті розваги. Хтось дивиться по телевізору все підряд, а хтось кожного дня з головою поринає в компютерні ігри.
Всі люди відчувають цінність хвилин та секунд коли, наприклад, чекають "Швидку до ", викликану до хворого. Або коли на місце пожежі спішать працівники МНС. Людина також цінить час, коли запізнюється на потяг, не встигає щось зробити. Іноді не вистачає якоїсь найменшої хвилини! От якби забрати цю хвилину в того, хто її змарнував та передати тому, кому вона потрібна! Але, на жаль, так не буває.
Всі ми маємо памятати про цінність часу! Адже він нам даний один раз для нашого життя, й іншого не буде. Тому час треба берегти та витрачати тільки на те, що має сенс.
Твір-роздум у публіцистичному стилі "Чи можна протиставляти телебачення художній літературі?":
Зараз більшість людей активно припиняє читати та більшість часу дивиться телевізор. Проте, чи можемо ми протиставляти телебачення художній літературі? Звичайно, ні. Література дає людині змогу розвивати критичне мислення та робити висновки.
Той, хто надає перевагу телебаченню, дозволяє вкладати у свою голову чужі думки. Проте це у будь-якому разі не означає, що ми не маємо дивитися телебачення і повинні лише читати. Кожна людина повинна і розвиватись, і відпочивати. Для першого слід обрати книгу, а для другого - телебачення.