Укажіть речення із сурядними сполучниками:
А) Переконатися попробуй саме, чи міцно думки цвях сидить у слові.
Б) Справу доручать Заболотному, адже він з тих, кому такі місії найкраще вдаються.
В) Я мушу книжки читати, аби мої очі не сліпли, я розмовляти мушу, аби з туги не оніміти.
Г) Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився заломах провалля

Собака - друг людини.

У нашому світі існують звірі, які допомагають людям. Одне з них - собака.

Собаки були одомашнені людиною ще десять тисяч років тому. Вони охороняли худобу, допомагали полювати на дичину. Зрештою, собака стала кращому другом людини. Зараз створили спеціальні розплідники для охорони собак та інших тварин. Найперша порода собаки - Сарлоса. Це собака, схрещена з вовком.

Люди дбають про собак, рятують їм життя і так далі. Але собака теж рятує життя людини і піклується про нього. Наприклад собака «Поводир». Вона допомагає сліпим людям. Собака «Німецька вівчарка», теж допомагає людям. Вона витягує людей з-під уламків. Є книга про собаку, яка була найвірнішим другом людини «Бім - чорне вухо», також фільм «Хатіко». Це доводить, що собака дійсно друг людини.

Я вважаю, що ми повинні захищати бідних собак. Адже подумайте, за всю історію, скільки існує собака, вона не раз рятувала життя людині.

Дмитрик. Бабусю, ми були сьогодні в музеї і бачили фігури кам’яних баб. їх привезли туди з наших південних степів. Уявляєш, їм уже дев’ять чи десять століть! Яся. На деяких я побачила разки намиста. Не справжнього, а висіченого з каменю. Бабуся. До каміння в наших далеких пращурів була особлива увага. Камінню поклонялися, його боялися, йому приносили жертви. За давніми народними віруваннями, каміння могло народжувати людей, а люди могли перетворюватися на каміння. Яся. То, може, ці кам’яні баби — люди, перетворені на каміння? Бабуся. Таке, очевидно, буває тільки в казках. Але в нашій мові є багато цікавих висловів. У них згадують нібито про каміння, а насправді говорять про характер людини. Кажемо, що хтось має кам’яне серце, тобто це про байдужу, нечуйну людину, яка не відгукується на чужий біль. Дмитрик. Я ще чув: «Вона закам’яніла». Бабуся. Так кажуть, коли хтось дуже злякався, почув страшну звістку. Яся. У кам’яних баб серця не було, але, мені здається, вони відчували час — усі віки, які проминули на цій землі. Запам’ятаймо!