Укажіть рядок зі складним реченням, яке вимагає редагування (розділові знаки випущено). * Людина створила культуру, а культура людину (В. Русанівський).
Око бачить далеко, а розум бачить ще далі (Нар. творчість).
У вухах сережки блищать, на руках золоті персні (Панас Мирний).
Морози пішли на південь, Сірки на північ (І. Багряний).
ОбъяснениеЩо ж це за поняття таке? Доброта – це гуманність до людей, любов і турбота до оточуючих. Явна ознака доброти – це свідомий прояв добра, корисних справ, які не потребують щось натомість.
Навколишні люди ставляться один до одного по-різному. Одні проявляють увагу і теплоту до інших, а другі не показують ніякої зацікавленості до проблем тієї чи іншої людини.
Наявність другого типу людей на нашій планеті вкрай сумна, бо присутність байдужих, байдужих до всього людей вселяє негативні якості в душі молодих поколінь, які постійно взаємодіють з цими жителями.
Після такого впливу на світлі уми, людина перетворюється на бездушну істоту, якій, крім власних проблем, нічого інше не цікавить. Це дуже трагічно усвідомлювати.
На превеликий жаль, багато хто забув про поняття “доброта”, що споконвіку означало прояв уваги до труднощів інших людей. За добротою значиться те, що в будь-якій ситуації важливо допомагати нужденній в підтримці людині, якщо потрібно, то проявити турботу і увагу до оточуючих.
Слід розуміти, що на доброту здатна тільки сильна людина, бо для слабкої людини – це тягар, що-небудь робити не на користь собі.
Людей, які творять добрі справи, називають особистостями!
Вони можуть зрозуміти страждання будь-якої зневіреної в житті людини, здатні співчувати, співпереживати. А таких людей важко знайти в сучасному світі.
Люди ж, які не бажають мати в своєму серці таку прекрасну якість, як доброта, не представляють собою зовсім нічого, бо їх існування є безглуздим.
Вони затиснуті, пихаті, байдужі. Мати такі негативні якості, значить бути відчуженим від цього світу, оскільки на планеті має панувати добро. Це ми знаємо ще з казок, де зло завжди віддає перемогу добра, тому що так прийнято і так правильно. З цим нічого не поробиш. Якщо людина не здатна на таке високе почуття, значить, вона нікчема.
Доля такої людини не має ніякого сенсу, що дуже прикро і сумно.
Виховувати доброту необхідно з раннього дитинства. Це і очевидно, бо всі ми стикалися з такою ситуацією, як проїзд в автобусі, де важливо збагнути банальну річ: потрібно поступитися старшому поколінню місцем, інакше це вважається проявом неповаги. За це повинно бути соромно не батькам, а дитині, яка не змогла вчасно засвоїти життєвий урок.
Так, доброта – це якість, яка означає прояв турботи і участь до переживань людей. Доброту зобов’язана носити в своєму серці кожна людина на Землі! Тоді і світ зміниться!:
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! - труд переростає
у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.