Укажіть складні речення, у яких засобом зв’язку між частинами служать сполучники.

А Шлях пролягав полями, через ліси і зарослі, бори і хащі (Марко Вовчок).

Б Одцвітали яблуні, і тьмяні пахощі насичували повітря (С. Скляренко).

В Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко).

Г В небі ластівка мріє далека, що на крилах весну принесла (В. Сосюра).

Д Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня (Л. Костенко).​

Я знаю сучасне прислів’я: «Одне добре діло цінніше ста проповідей». Я з цим абсолютно згоден. Мало навчати добру та «читати мораль» іншим. Потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. А це не всі люди вміють.

Наприклад, багато хто з нас співчуває безпритульним тваринам. Ми любимо подивитися в Інтернеті сльозливі картинки з їхніми зображеннями. Але мало хто годує цих тварин, бере їх до хати, лікує або організовує для них притулок.

Іноді хороші та добрі слова самі собою стають корисною справою. Наприклад, ваш друг чимось засмучений. А ви втішаєте його, даєте корисні поради, просто розважаєте, дякуєте за все, що він вам зробив хорошого. Але все одно слово не має такої ваги, як добра справа. За гарними словами не завжди стоїть справжній корисний вчинок.

Загалом, я вважаю, що доброта - це перш за все діло. До того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. Воно чимниться «за порухом душі». Доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. Наприклад, варто приготувати вечерю втомленій після роботи мамі, захистити слабкого. Або власноруч посадити клумбу у запиленому місті.
Доброта дійсно починається з малого. Хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. Як мати Тереза, наприклад, яка допомагала мільйонам бідних та хворих людей.

Добрі вчинки приностять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. Без добра життя нещасне. На цю тему в народі існує ще одне прислів’я: «Зле тому, хто добра не робить нікому».

Чи сучасно бути вихованим?   Хороший смак, такт і вихованість пов'язані між  собою куди тісніше, ніж бажано вважати. Такт – це добрий смак в поведінці та манері тримати себе,  а вихованість - хороший смак в бесіді і промовах. Шамфор Чи сучасно бути вихованим? Це дуже складне питання, над яким, мабуть, неодноразово замислювалась не тільки я. А взагалі, що означає «бути вихованим»? Вихованість – це вміння поводитись, тож бути вихованим означає не тільки бути ввічливим та привітним, а ще й бути Людиною. Тож, як сказав К. Гельвецій, «виховання, головним чином, повинно засіяти наші серця корисними для індивіда і суспільства звичками». Адже справді, виховання починається з цінностей і традицій – звичок, які закодовані в нашому серці. На жаль, сучасний світ не передбачає виховання людини, він просто його не потребує. А й справді, навіщо бути вихованим, ввічливим, якщо цього не цінують, це просто не актуально! «Не актуально?» - запитаєте ви. «Так!» - відповім я. І мені дуже шкода, що діти вже змалку страждають від інноваційних технологій, які пригнічують та змінюють в протилежний бік наш світогляд, мрії та думки. Раніше, у часи, коли наші мами й тата ходили до школи, діти думали, як це встигнути дочитати книгу, доки тато не вимкне світло й не скаже: «Спати!». А зараз у думках наших підлітків лише інтернет та телевізор, на жаль. А як може телевізор чи Інтернет виховати? Для цього потрібні батьки, але ж діти їх не слухають! І ось що ми бачимо щодня: дитина, яка ходить до школи – не вихована, тому що батьки просто не в змозі з нею справитись, а бити – не вихід; не поважає ні вчителів, ні однолітків, ні батьків, ні просто людей старшого віку; не навчається – а навіщо, для цього ж є Інтернет! І так далі… І всі ці діти однакові, як запрограмовані! А є, наприклад, дитина дуже вихована, зі зразкової сім’ї, вона вміє себе гарно поводити, знає, що і коли потрібно влучно сказати,  та боїться показати на очах однолітків свої уміння і навички. Адже тоді вона буде «білою вороною», а інші діти її просто будуть принижувати, тому що «вона не така як всі!». І як після цього, пояснити дитині, що бути вихованою насправді дуже добре. Але вихованість – це не завжди результат виховання у сім’ї. Дуже часто буває так: дитина народжується і росте в неблагополучній родині, чує навколо себе нецензурну лексику, натомість у школі її оточує гарний колектив, чудові педагоги, і дитина чітко бачить різницю між хорошим і поганим. І все що в ній є хороше переважає і розвивається. Як сказав Жан-Жак Руссо: «виховання людини починається з її народження; вона ще не говорить, ще не слухає, але вже вчиться. Досвід передує навчання!»   Отже, я вважаю, що бути вихованим – це не сучасно, але актуально! Адже є такі люди, які все ж бажають виділятися з натовпу, пофарбувавши волосся в яскравий колір, зробивши екстравагантну зачіску. Вони навіть не розуміють, що варто тільки стати вихованим – і одразу будеш неординарним!