Укажи речення з послідовною підрядністю. Папуга бив крилами так, ніби силкувався видертись з якихось невидимих пазурів, і тоненько пищав, майже так само, як чулося в навушнику (В. Савченко).
Коли Марія відвела долоню, то побачила, що стоїть перед тими, кого так відчаєно і вже без надії шукала, гнана й переслідувана риком і реготом тайфуну (П. Загребельний).
Попереду несподівано замаревів ліс, так несподівано, мовби він нам тільки привидівся чи в кіно його показали (М. Слабошпицький).
Виявляється, що в Африці живе дикий кіт сервал, який полює на зайців і ягнят (М. Слабошпицький).

1)

(1)Перекопська рівнина, цей Український Техас, починається за

Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться уздовж ріки з

південного заходу; на півдні Чорне море і Джарилгацька затока, і саме

місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до

Криму. (2)Рівна, безмежна просторінь як на масштаби двох людських ніг,  гола рівнина без кінця-краю, без ріки, без дерева; сонце велике й пекуче  котиться на небі й поринає за землю, мов за морську поверхню; небо не  Синє, як за Дніпром, а кольору ніжно-блакитних перських шовків. (3)Степом можна йти безвісти й лягти на землю, прикласти вухо до землі -  то тільки вмій прислухатися шумить і гомонить, а коли лягти горілиць і  вдивитися у глибоке небо, де пливуть хмарки по синьому повітрі, тоді  здається, що сам летиш, одірвавшись від землі й вернувшись на землю,  бачиш, скільки живих друзів в тебе в степу. (4)І жайворонок, що загубився  в небі, і орел, що повис на вітрі, ледве ворушачи кінчиками крил, чорногуз  бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок зелена, мов  цибулиння, дикі бджоли гудуть, ховрашок свистить, цвіркунці без упину  пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі...(За Ю.  Яновським).

(ніби без помилок)

2)горілиць - ниць

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.