Укр⤵️
1.Виписати дієслова, визначити їх вид і час; зробити синтаксичний розбір п’ятого речення.

1. У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега.

2. Наші предки вірили у її магічну силу.

3. Глиняні писанки, якими виганяли злі сили, були знайдені в давніх похованнях.

4. В Україні археологи виявили близько двадцяти міст, які були центрами виготовлення цього чудо-витвору.

5. Зберігати звичай писанкарства – наш обов’язок (За О.Воропаєм).

2.Установіть відповідність між дієсловами та їх граматичними категоріями часу, роду, особи, числа, виду

1) Шкодую за минулим;

2) закують зозулі;

3) слухаємо музику;

4) вивчив поезію;

5) умилися в річці.

А) Майб. час, третя ос., множ., док. вид,

Б) теп. час, перша ос., множ., недок. вид,

В) мин.час, чол. рід, одн., док. вид,

Г) теп. час, перша ос., одн., недок. вид,

Ґ) мин. час, сер. рід, одн., док. вид,

Д) теп. час, перша ос., одн., недок. вид​

Сніг на полях почорнів і поступово зник, оголивши мокру землю, вкриту тендітною травкою. Крига на річці розкололась, і попливли по холодній воді тонкі крижини. З берега за ними гали голі дерева, кивали їм вслід гілками, в яких уже народжувалось нове життя, готове от-от стати бруньками, а потім — листям. Крижини пливли назустріч весні і танули.

У поле вийшли діти, принесли із собою обрядове печиво у формі пташок, стали весну закликати. Скрізь залунали веснянки:

Будем весну стрічати
Та віночки сплітати,
А віночки сплетемо,
Хороводом підемо.

І раптом все пішло дуже швидко. Бруньки стали листячком, тендітна травка — молодою травицею, скрізь залунали пташині голоси й наповнили все життєрадісним співом. Лише кілька днів тому все навкруги здавалось темно-сірим, а тепер переважають зелені кольори.

Пригріло сонечко сильніше — прикрасили травку жовті кульбабки. Зацвіли абрикоси, за ними вкрилися білим цвітом вишні та яблуні. Цвіте все, «життя цвіте, як пишний сад».

Невже по цій річці тільки недавно пропливали крижини? Тепер на чистій поверхні води ми бачимо двох лебедів — чорного й білого. Благородні птахи повернулись на рідні береги, бо повернулась сюди весна, огорнула все ніжно-зеленим покровом, вишила на ньому яскраві квіти, оживила сплячу природу. Becна усміхнулась людям, і відтанули вони після зимового холоду, посміхнулися одне одному.

Почалось нове життя «на цій чудесній, радісній землі!»

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі… Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових, в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну… Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!