Земле барвінкова, дай мені здоров"я. Назвати нашу землю «барвінковою» міг тільки справжній поет. Таким поетом є Петро Мойсейович Перебийніс. Він написав багато віршів про рідну землю, про природу рідного краю. Його душа тонко відчуває красу довкілля і щиро вболіває за ті тортури, яких їй доводиться терпіти від людської жорстокості та недбальства.
У світі є багато різних країн. І кожна з них приваблива по-своєму. В деяких з них приємно відпочивати, в інших – оглянути пам"ятки, в якихось – підкоряти вершини або ж океани. Але ми завжди повертаємося туди, де нам найприємніше, - додому, в Україну. Вона чарівна й неповторна, її земля – найродючіша, а люди – наймиліші.
Минулися часи, коли флорою опікувалася богиня Флора, а фауною – богиня Фауна. Тепер за все відповідає людина, яка живе на цій землі. Все, що їй потрібно, людина отримує від природи. Кожен з нас скаже, що він любить природу. Можливо, це так, але хто ж тоді розводить в лісі вогнища, від яких вигорають цілі гектари насаджень? Хто залишає сміття на галявинах та в ярах? Хто забруднює водойми пластиковим сміттям? Хто по-браконьєрському підло вбиває тварин? Це людина.
Переглянути таке ставлення до природи, покаятися та почати її по-справжньому любити, стати справжнім господарем на землі теж повинна людина. Ніхто, крім нас, цього не зробить.
І тоді барвінкова земля дасть нам і здоров"я, і їжу, і одяг, і житло – все, що має, віддасть людині.
Гідність людини є її внутрішні цінності в житті. Кожному індивіду притаманні якісь свої цінності і погляди на події, але існують і загальні, затверджені роками, пріоритети. Це честь сім'ї, доброта до дітей, повага до сивині літніх людей, прагнення до самовдосконалення. І неважливо які труднощі доводиться пережити за все своє довге життя і скільки разів потрібно буде зробити важкий вибір, головне, це не втратити своєї гідності і сенсу внутрішнього світу. Це дуже важко, але почуття задоволення і гордості за себе неможливо замінити нічим.Досить часто люди заради матеріальних благ приймають негідні рішення, тим самим відчуваючи внутрішню порожнечу і приниження, хоча поставлена мета була виконана. В такому випадку, щоб не страждати від докорів сумління, слід прислухатися до своїх особистих переконань і не піддаватися маніпулювання з боку інших людей. Потрібно виховувати силу характеру. Звичайно, не завжди вдається зберегти почуття особистої гідності. Це можна гати на прикладах війн, репресій та інших неординарних ситуаціях. Але не всі люди втрачають свій внутрішній стрижень навіть у найгірші часи. І можна гати таких героїв як в історії, так і в сучасному світі. Адже вони звалюють на себе весь вантаж гідності. Так, саме вантаж. Тому що в історії є випадки і з летальним результатом людей, які відстоювали свою життєву позицію, не підкоряючись атакам з боку агресорів. Вони є прикладом для наслідування. Важкі життєві ситуації мають місце в житті кожної людини. Зламатися за течією або з гордістю вийти зі сформованого обставини – вибір самої людини. Він буде непростий, але в моменти невпевненості необхідно подумати про те, що внутрішній стрижень і почуття особистої гідності не зможуть зламати тимчасові проблеми. Адже їх можна вирішити, нехай і шляхом величезних зусиль, зате характер і духовна сила тільки від цього зміцніють. Всім потрібно намагатися жити гідно. Виховувати в собі свого героя.
Земле барвінкова, дай мені здоров"я. Назвати нашу землю «барвінковою» міг тільки справжній поет. Таким поетом є Петро Мойсейович Перебийніс. Він написав багато віршів про рідну землю, про природу рідного краю. Його душа тонко відчуває красу довкілля і щиро вболіває за ті тортури, яких їй доводиться терпіти від людської жорстокості та недбальства.
У світі є багато різних країн. І кожна з них приваблива по-своєму. В деяких з них приємно відпочивати, в інших – оглянути пам"ятки, в якихось – підкоряти вершини або ж океани. Але ми завжди повертаємося туди, де нам найприємніше, - додому, в Україну. Вона чарівна й неповторна, її земля – найродючіша, а люди – наймиліші.
Минулися часи, коли флорою опікувалася богиня Флора, а фауною – богиня Фауна. Тепер за все відповідає людина, яка живе на цій землі. Все, що їй потрібно, людина отримує від природи. Кожен з нас скаже, що він любить природу. Можливо, це так, але хто ж тоді розводить в лісі вогнища, від яких вигорають цілі гектари насаджень? Хто залишає сміття на галявинах та в ярах? Хто забруднює водойми пластиковим сміттям? Хто по-браконьєрському підло вбиває тварин? Це людина.
Переглянути таке ставлення до природи, покаятися та почати її по-справжньому любити, стати справжнім господарем на землі теж повинна людина. Ніхто, крім нас, цього не зробить.
І тоді барвінкова земля дасть нам і здоров"я, і їжу, і одяг, і житло – все, що має, віддасть людині.
Звичайно, не завжди вдається зберегти почуття особистої гідності. Це можна гати на прикладах війн, репресій та інших неординарних ситуаціях. Але не всі люди втрачають свій внутрішній стрижень навіть у найгірші часи. І можна гати таких героїв як в історії, так і в сучасному світі. Адже вони звалюють на себе весь вантаж гідності. Так, саме вантаж. Тому що в історії є випадки і з летальним результатом людей, які відстоювали свою життєву позицію, не підкоряючись атакам з боку агресорів. Вони є прикладом для наслідування.
Важкі життєві ситуації мають місце в житті кожної людини. Зламатися за течією або з гордістю вийти зі сформованого обставини – вибір самої людини. Він буде непростий, але в моменти невпевненості необхідно подумати про те, що внутрішній стрижень і почуття особистої гідності не зможуть зламати тимчасові проблеми. Адже їх можна вирішити, нехай і шляхом величезних зусиль, зате характер і духовна сила тільки від цього зміцніють.
Всім потрібно намагатися жити гідно. Виховувати в собі свого героя.