Ось і сьогодні на першому уроці ми вирушимо у таку подорож по нашій дорогій і милій серцю Україні. Але, оскільки така мандрівка може бути безкінечно довгою, адже, для того щоб пізнавати казковий світ нашої країни, почути чарівні звуки землі, побачити неповторну і дивну красу та подивуватись надзвичайними пейзажами довкілля нам одного уроку, звичайно ж, не вистачить, тому ми перегорнемо лише декілька сторінок життя нашої рідної Батьківщини, найдорожчої в цілому світі милої України. Отже, тема першого уроку буде такою ж урочистою, як і цей день «Віртуальна подорож Україною» . (Слайд 1) Вправа «Асоціативний кущ» (Слайд 2) Слово вчителя: Ви поки що школярі, але й перед кожним з вас стоїть велике завдання - міцно оволодіти знаннями, здобути середню освіту, щоб потім одержати професію до душі, щоб вона приносила користь і тобі самому, і народові України. Це дуже важливо, тому що сьогодні людина без освіти - це людина без майбутнього, а перед нами стоїть величезне і дуже почесне завдання: збудувати таку державу, щоб у ній жилось добре усім, щоб наша Україна була передовою країною в світі. Для цього кожному з нас треба готуватись уже з шкільної парти, бо на нас, молодих, покладається важлива роль у розбудові своєї держави. Звичайно, кожній людині ще треба розвивати свої творчі здібності, виявляти таланти, щоб виконати своє призначення, яке є в кожної людини, що приходить у світ. А це не так уже й мало. Видатні українські вчені теж у свій час були учнями, але вони віднайшли у собі талант, доклали багато праці та стали велетами в науці, принесли Україні славу своїми винаходами, а народному господарству, людям - велику користь. Ми зобов’язані вивчати свій рідний край, добре знати культуру і традиції, історію, минувшину нашого народу, бо без минулого нема майбутнього. Історія, традиції, культура - це наше коріння, на якому тримаємося ми сьогодні і будуємо майбутнє. Учень Спілкування Цікаве дозвілля Музика Відео Подорожі Інформація ІНТЕРНЕТ
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини. Моя мама дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми. Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
Ось і сьогодні на першому уроці ми вирушимо у таку подорож по нашій дорогій і милій серцю Україні. Але, оскільки така мандрівка може бути безкінечно довгою, адже, для того щоб пізнавати казковий світ нашої країни, почути чарівні звуки землі, побачити неповторну і дивну красу та подивуватись надзвичайними пейзажами довкілля нам одного уроку, звичайно ж, не вистачить, тому ми перегорнемо лише декілька сторінок життя нашої рідної Батьківщини, найдорожчої в цілому світі милої України. Отже, тема першого уроку буде такою ж урочистою, як і цей день «Віртуальна подорож Україною» . (Слайд 1) Вправа «Асоціативний кущ» (Слайд 2) Слово вчителя: Ви поки що школярі, але й перед кожним з вас стоїть велике завдання - міцно оволодіти знаннями, здобути середню освіту, щоб потім одержати професію до душі, щоб вона приносила користь і тобі самому, і народові України. Це дуже важливо, тому що сьогодні людина без освіти - це людина без майбутнього, а перед нами стоїть величезне і дуже почесне завдання: збудувати таку державу, щоб у ній жилось добре усім, щоб наша Україна була передовою країною в світі. Для цього кожному з нас треба готуватись уже з шкільної парти, бо на нас, молодих, покладається важлива роль у розбудові своєї держави. Звичайно, кожній людині ще треба розвивати свої творчі здібності, виявляти таланти, щоб виконати своє призначення, яке є в кожної людини, що приходить у світ. А це не так уже й мало. Видатні українські вчені теж у свій час були учнями, але вони віднайшли у собі талант, доклали багато праці та стали велетами в науці, принесли Україні славу своїми винаходами, а народному господарству, людям - велику користь. Ми зобов’язані вивчати свій рідний край, добре знати культуру і традиції, історію, минувшину нашого народу, бо без минулого нема майбутнього. Історія, традиції, культура - це наше коріння, на якому тримаємося ми сьогодні і будуємо майбутнє. Учень Спілкування Цікаве дозвілля Музика Відео Подорожі Інформація ІНТЕРНЕТ
Объяснение:
Моя мама дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.