Вліту в селі йдуть жнива,і всі люди,від старого до малого на нивах.Женці за цілий день лише раз сіли ваддихнути і перекусити.Наталка із торби дістала учорашній черствий хліб,до хліба жовте,від сонця,сало.Підобідували швиденько і мовчки,бо ще багато було роботи.За роботою вони і не замітили,що вже вечоріє.Всі заморені, поволі їдуть додому.Наталку, до себе повечеряти за подруга.Вона знає,що Наталка залишилась сиротою і їй нікому приготувати їжу.Повечерявши,Наталка поклала свої шершаві,зморені руки на стіл,і сиділа в задумі.Вона згадувала свою маму...
1. І мовлять учні, що землю милу навік любить не перестануть.
2. У мудреця спитали якось люди, чи є що золота дорожче на землі.
3. Рося спитала в свою чергу, як я розумію щастя.
4. Подумав трохи й відповів мудрець, що дорожча дружба є, була і буде.
1. И говорят ученики, что землю милую навек любить не перестанут.
2. У мудреца спросили как-то люди, есть ли что золота дороже на земле.
3. Рося спросила свою очередь, как я понимаю счастье.
4. Подумал немного и ответил мудрец, что дорогая дружба есть, была и будет.