Казка про Сполучник Жив собі в державі Рідна Мова скромний службовець на ім’я Сполучник. Він щодня сумлінно об’єднував не лише окремих, однорідних жителів цієї країни, а іноді й цілі родини-речення. Але його робота видавалася декому не дуже потрібною: ну й що з того, що поєднує... Можна й окремо жити непогано. От і кепкували з нього, казали, що маленький на зріст, що незмінний... І що цікаво — жодних питань до нього ніхто не ставив.Набридли Сполучникові такі кпини. От і вирішив він утекти світ за очі — до інших, незвіданих країв.Ішов Сполучник довго чи не дуже, але стомився й сів перепочити. Оглядівся довкола — ох і гарна його країна, ох і розкішна його Рідна Українська Мова!.. Аж серце стиснулося від думки, що доведеться оселитися на чужині. Добре розумів, що він хоч і маленький, а збідніє без нього держава, стане роз’єднаною...Коли бачить, аж ген курява піднялася. А то гонець, і саме його розшукує, просить повернутися — сумно стало без нього, непривітно.Зрадів Сполучник і з радістю повернувся додому. Від образи не залишилося й сліду, бо всі товариші вітали його, за в гості. Сполучник запрацював іще краще, ніж колись, і від того Рідна Мова розквітла, стала милозвучною та співучою.
Гарний вчинок синички У підручнику я нещодавно прочитав текст "Добра синичка". Мені дуже сподобалася ця пташка, бо вона дуже смілива і добра. Коли синичка роздобула хробачка собі на сніданок, прилетів горобець і хотів відняти їжу. Але синичка не злякалася і дала відсіч нападникові. Вона відстояла свого хробачка, бо була дуже смілива. А ще синичка - добра пташка. Про це свідчить її гарний вчинок, коли вона нагодувала мале горобченя. Синичка сама хотіла їсти, але віддала свого хробачка пташеняті, що випало з гнізда. На мою думку, синичка виявила такі гарні риси характеру, як сміливість і доброта. Це дуже добре.
Жив собі в державі Рідна Мова скромний службовець на ім’я Сполучник. Він щодня сумлінно об’єднував не лише окремих, однорідних жителів цієї країни, а іноді й цілі родини-речення. Але його робота видавалася декому не дуже потрібною: ну й що з того, що поєднує... Можна й окремо жити непогано. От і кепкували з нього, казали, що маленький на зріст, що незмінний... І що цікаво — жодних питань до нього ніхто не ставив.Набридли Сполучникові такі кпини. От і вирішив він утекти світ за очі — до інших, незвіданих країв.Ішов Сполучник довго чи не дуже, але стомився й сів перепочити. Оглядівся довкола — ох і гарна його країна, ох і розкішна його Рідна Українська Мова!.. Аж серце стиснулося від думки, що доведеться оселитися на чужині. Добре розумів, що він хоч і маленький, а збідніє без нього держава, стане роз’єднаною...Коли бачить, аж ген курява піднялася. А то гонець, і саме його розшукує, просить повернутися — сумно стало без нього, непривітно.Зрадів Сполучник і з радістю повернувся додому. Від образи не залишилося й сліду, бо всі товариші вітали його, за в гості. Сполучник запрацював іще краще, ніж колись, і від того Рідна Мова розквітла, стала милозвучною та співучою.
У підручнику я нещодавно прочитав текст "Добра синичка". Мені дуже сподобалася ця пташка, бо вона дуже смілива і добра. Коли синичка роздобула хробачка собі на сніданок, прилетів горобець і хотів відняти їжу. Але синичка не злякалася і дала відсіч нападникові. Вона відстояла свого хробачка, бо була дуже смілива.
А ще синичка - добра пташка. Про це свідчить її гарний вчинок, коли вона нагодувала мале горобченя. Синичка сама хотіла їсти, але віддала свого хробачка пташеняті, що випало з гнізда. На мою думку, синичка виявила такі гарні риси характеру, як сміливість і доброта. Це дуже добре.