Українська мова. ів. 4. Правильно вжито прийменник у словосполученні
А залік по економіці
Б доглядати за тваринкою
В проживати по адресі
Г звернутися за телефоном
Д називати по імені
5. Знайдіть словосполучення, у якому прийменник ужито неправильно
А увійти до кімнати
Б пройти повз будинок
В виконати по дорученню
Г за життя вченого
Д отримати за рецептом
6. Знайдіть словосполучення, у якому прийменник ужито правильно
А розпитувати за сина
Б зошит по українській мові
В прийти в школу
Г доводити для відома
Д виконати на прохання.
- Привіт, Андрійко. Справи так собі, але могли бути і кращими... А в тебе як? - с сумним голосом відповіла я.
- Ну в мене все чудово! Грав в футбол, а потім коли прийшов додому мама спекла мені пирога, - з усмішкою на обличчі розповідав він.
- це дійсно чудово. А в мене сьогодні був дуже напружений і невтішний день, - стримуючи сльози відповіла я.
- Чому б це? - запитав він.
- С самого початку дня мама насварила мене за те, що я не прибрала кімнату.
- Ну вона зробила на мою думку справедливо..
- Так, але ж я сказала, що приберу! Потім коли я пішла на репетицію до школи, мені сказали, що я не буду виступати, тому що на мою кандидатуру взяли іншу дівчинку..
- Я тобі дуже співчуваю...
- Дякую, але це ще не все. Пішла я гуляти на вулицю та й зіпсувала свое улюблене плаття! Ну ось подивись, - я показую свое плаття, а Андрій дивується.
- Як так можно було? - зі здивуванням дивився на мене мій друг.
- Ну це ж я... - тихим голосом відповіла я цому.
- Добре... Ти не суму, я тобі на день народження подарую нове гарне плаття, а за роль... Не турбуйся! Вони просто не знають кого втратили! А щодо мами, з мамою ніколи не треба сваритися! Пішли, я куплю тобі і собі морозива!
- Ооо Андрійко... Тільки ти мене і розумієш. Пішли, - та взявшись за руки ми пішли в найближчий магазин, де продається саме смачне морозиво на цілому світі!
У всіх ціх людей є спільні риси: вони завжди були дуже цільоспямованими, а ще були готові багато працювати, щоб досягти своєї мети. Я вважаю, що це і допомагало їм добиватися успіху там, де інші опускали руки. Мабуть, не в останню чергу ці риси характеру виховалися у них, коли вони жили у селі.
Коли друзі батьків приїзджали до нас у гості, я чув їхні спогади про дитячі роки і зробив кілька висновків. Коли дитина росте у селі, вона вирастає більш самостійною та працьовитою. Це й не дивно: крім шкільних завдань, у сільського хлопчика та дівчинки є багато обов'язків: поратися у городі, годувати худобу, тощо. У селі навіть діти працюють по-справжньому, інакше ніяк. Тому вони змалку знають слово "треба", розуміють, звідки береться їжа, що вони ідять та гроші на речі, якими вони користуються. І це іде дітям на користь.
Слухаючи спогади татова друга Миколи Івановича, що тепер викладає вищу математику у університеті, я запам'ятав один цікавий випадок з його дитинства. Коли йому було десять років, тато показав йому на порося і сказав: "Оце, синку, твій майбутній велосипед. Ось вигодуєш свинку - купимо." І десятирічний хлопчик дуже відповідально ставився до свого обов'язку піклуватися про свій "велосипед": кілька раз на день годував порося, убирав у його закуті. Тато виконав обіцянку, і хлопчикові купили велосипед - на гроші з продажу тої свині. Пройшло багато років, хлопчик виріс, але працьовитість, терпіння та здоровий прагматизм залишилися. Як на мене, це домогло йому у подальшому житті, коли він вже вчився у Києві і мав сам про себе піклуватися.
Мабуть, самостійність є спільною рисою усіх вихідців з села. Коли юнаки та дівчата пріїздять вчитися, вони знають, що тато з мамою далеко і не потурбуються про них, що все треба робити самим і розраховувати тільки на себе. Навіть не знаю, чи є серед таких молодих людей з села інфантильні люди, такі, що не вміють приготувати їжу, прибрати за собою або розрахувати бюджет так, хоб хватило на життя. А от ось серед городян таких доволі багато.
Тому й не дивно, що молодіж з села досягає успіху у Києві, попре всі перешкоди, що їм доводиться долати. Адже вони вже загартовані життям і мають риси характеру, що їм до у цьому.