Він зриває останні листочки з дерев, зовсім не жаліючи їхнього золотавого вбрання. Листопад інколи приходить в образі людини- похмурої і не надто люб'язної. Своїм виглядом він справляє якесь гнітюче враження, саме цим лякаючи перехожих. Одного дня він саме сидів на лавці у парку, вигадуючи чим би зіпсувати настрій іншим ( ох і пакосний він був). Раптом до нього підбіга одна дівчинка. Він уже хотів нагриміти на неї, але її очі, в яких не було ні крапельки страху, здивували його. Дівчинка сіла на краєчок лавки і почала розповідати йому казки. Так зародилася їхня дружба. Кожного дня прибігало золотоволосе дівча щоб хоч трохи звеселити свого нового друга. Але одного ранку вона не прийшла.. Після цього пройшло дуже багато років, і кожного дня у парку бачили дідуся, який очевидно когось чекав. І ось нарешті він побачив свою знайому. Її волосся посивіло, а лице вкрили зморшки. Того ж дня вона зникла, і ніколи не поверталась. Можливо ви здогадались куди вона зникла? Якщо ні, тоді знайте, що вона сталп його маленькою "помічницею". Тепер вона допомагає йому зривати листочки з дерев, хоча інколи вона навпаки заважає йому. І їхня дружба триває й досьогодні.
Крім того, весь нью-йорк заповнений театральними , офіційно розділеними на групи: "бродвейські", "позабродвейські", " позапозабродвейські ". критерій розподілу — не територіальне розташування, а кількість місць. сьогодні поступово всі театри намагаються переміститися на таймс-сквер. глядачі збираються тут ближче до восьмої години вечора — часу початку вистав. у кожному театрі аншлаг — нормальне явище, хоча ціни на квитки коливаються в межах ста доларів. мало хто з туристів наважиться відвідати гарлем: у нью-йорку кожен знає, що чекає тут на чужинця. сьогодні навіть важко повірити, що до кінця xix ст. територія сучасного "чорного гетто" була центром релігійного та академічного життя: тут розташувався головний університет міста (колумбійський) та виріс величезний кафедральний собор святого іоанна — найбільша у світі готична церква. така історія міста, яке я мрію колись у майбутньому відвідати. сподіваюсь, що ця подорож буде незабутньою.
Одного дня він саме сидів на лавці у парку, вигадуючи чим би зіпсувати настрій іншим ( ох і пакосний він був).
Раптом до нього підбіга одна дівчинка. Він уже хотів нагриміти на неї, але її очі, в яких не було ні крапельки страху, здивували його.
Дівчинка сіла на краєчок лавки і почала розповідати йому казки. Так зародилася їхня дружба. Кожного дня прибігало золотоволосе дівча щоб хоч трохи звеселити свого нового друга. Але одного ранку вона не прийшла..
Після цього пройшло дуже багато років, і кожного дня у парку бачили дідуся, який очевидно когось чекав. І ось нарешті він побачив свою знайому. Її волосся посивіло, а лице вкрили зморшки. Того ж дня вона зникла, і ніколи не поверталась.
Можливо ви здогадались куди вона зникла? Якщо ні, тоді знайте, що вона сталп його маленькою "помічницею". Тепер вона допомагає йому зривати листочки з дерев, хоча інколи вона навпаки заважає йому. І їхня дружба триває й досьогодні.