Редакція журналу щодня одержує щирі й відверті листи. Їх авторам хочеться спитати поради.
Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії, її пригнічує одноманітність праці.
Інша дівчина стала геодезистом. Багато днів вона проводить у полі, тому сумує за гамірливим містом. Професію свою вона ненавидить.
Непросто вибрати професію вчасно і правильно.
Неправдиві уявлення має молодь про різні професії!
Легко зобразити зовнішні атрибути професій! І нелегко розкрити істинну суть фаху!
Життя геолога — це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, безсімейність. Це люті комарі й набридлива мушва, втома.
Життя лікаря-хірурга — це фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок. Це виснажливі нічні чергування.
Життя вчителя — це стоси зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах.
Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім жалкувати про неправильний вибір.
Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...
Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе.
Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.
Редакція журналу щодня одержує щирі й відверті листи. Їх авторам хочеться спитати поради.
Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії, її пригнічує одноманітність праці.
Інша дівчина стала геодезистом. Багато днів вона проводить у полі, тому сумує за гамірливим містом. Професію свою вона ненавидить.
Непросто вибрати професію вчасно і правильно.
Неправдиві уявлення має молодь про різні професії!
Легко зобразити зовнішні атрибути професій! І нелегко розкрити істинну суть фаху!
Життя геолога — це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, безсімейність. Це люті комарі й набридлива мушва, втома.
Життя лікаря-хірурга — це фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок. Це виснажливі нічні чергування.
Життя вчителя — це стоси зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах.
Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім жалкувати про неправильний вибір.
Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...
Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе.
Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.