Всі люди різні. Це означає, що кожна людина неповторна, оригінальна. Різні люди мають різні мрії. Хтось мріє про нову машину, книгу,а хтось мріє про велику сцену. Також кожна людина наділена виликою уявою, за до якої у людини з"являються мрії. Спочатку ці мрії дуже просто і легкоздійсні, але з часом людина дорослішає і її мрії набувають великого значення у її житті. Тоді ці мрії стають метою, до якої потрібно йти. В мене є багато мрій, але є одна найзаповітніша...В майбутньому я хочу бути фотографом. Це так цікаво. Я буду надіятись, що якщо я виросту, то моя мрія обов"язково здійсниться, адже якщо дуже сильно вірити у це, то так і буде. Я вірю у свої сили і буду йти до кінця, щоб моя мрія здійснилася. Мрійте, адже мрії це так цікаво.
Хлібороб — це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.
Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.
Мій дядько — комбайнер. Торік я гостював у нього саме під час жнив. Хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи: урожай того року був щедрим. Мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. Погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. “Бачиш, яка важка наша праця, — сказав мені дядько. — Недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські”. Я погодився з ним. Дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. Тепер в Україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим.
Ось так хліборобські руки плекають хліб. Колосок до колоска, зерня до зерняти — така вже вдача нашого селянина. Адже недарма кажуть у народі: “Буде хліб, буде й пісня”.
Всі люди різні. Це означає, що кожна людина неповторна, оригінальна. Різні люди мають різні мрії. Хтось мріє про нову машину, книгу,а хтось мріє про велику сцену. Також кожна людина наділена виликою уявою, за до якої у людини з"являються мрії. Спочатку ці мрії дуже просто і легкоздійсні, але з часом людина дорослішає і її мрії набувають великого значення у її житті. Тоді ці мрії стають метою, до якої потрібно йти. В мене є багато мрій, але є одна найзаповітніша...В майбутньому я хочу бути фотографом. Це так цікаво. Я буду надіятись, що якщо я виросту, то моя мрія обов"язково здійсниться, адже якщо дуже сильно вірити у це, то так і буде. Я вірю у свої сили і буду йти до кінця, щоб моя мрія здійснилася. Мрійте, адже мрії це так цікаво.
Хлібороб — це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.
Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.
Мій дядько — комбайнер. Торік я гостював у нього саме під час жнив. Хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи: урожай того року був щедрим. Мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. Погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. “Бачиш, яка важка наша праця, — сказав мені дядько. — Недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські”. Я погодився з ним. Дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. Тепер в Україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим.
Ось так хліборобські руки плекають хліб. Колосок до колоска, зерня до зерняти — така вже вдача нашого селянина. Адже недарма кажуть у народі: “Буде хліб, буде й пісня”.